Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow С-сим arrow СЕЙМ
   

СЕЙМ

(чес. — сейм, парламент) — 1) Назва центр, станово-представн. органів у Польщі, Чехії та деяких ін. д-вах Сх. Європи доби феодалізму. Особливого значення набув у Польщі, де складався з сенату (до нього входили король, найвищі адм. і духовні особи) та посольської ізби (палати). На сеймі 1493 завершилася трансформація великого загального (вального) С. у найвищий двопалатний законод. орган Польс. д-ви. Посли до ниж. палати (ізби) обиралися на земельних сеймиках (зборах) шляхти по два представники від повіту. Є. скликався раз на два роки і вирішував найважливіші держ. питання — від обрання короля до ухвалення законів. Звичайні та надзв. С. скликав король універсалами, а конвокаційні, елекційні та коронаційні (для виборів короля) — керівник (примас, інтеррекс) польс. римо-катол. церкви. Король вважався першим станом С, сенат — другим, а посольська ізба — третім. У творенні законів особлива роль належала посольській ізбі, оскільки саме вона ухвалювала конституції (постанови), кожна з яких ставала законом після того, як її підписував король. Право законод. ініціативи належало королю, сенаторам і послам; проекти постанов погоджувалися між ними. Тривалість звичайних С. (мали відбуватися щороку) не повинна була перевищувати 6 тижнів; надзвичайних (скликалися з дозволу звичайних С, що їм передували) — до 2 тижнів; для виборних С. — 6 тижнів. Виробилася практика продовження (пролонгації) роботи С. за згодою посольської ізби. Під час роботи С. діяв сеймовий суд. Його очолював король, який судив разом з кількома сенаторами. До компетенції суду належав розгляд справ, що надходили з Коронного трибуналу й Головного Литовського трибуналу, справ стосовно зловживань суддів і незакон, дій високих посад, осіб, держ. зради, образи корол. гідності. У С. був обов'язковим принцип одноголосності при ухваленні рішень — право ліберум вето, яке у 18 ст. практично паралізувало діяльність парламенту. Принцип одноголосності скасувала конституція 1791, встановивши в С. принцип більшості. В кін. 18 ст., у зв'язку з втратою Польщею держ. незалежності, С. припинив своє існування.

2) Парламент у Великому князівстві Фінляндському (1809—1917), що входило на правах автономії до складу Рос. імперії.

3) Законод. двопалат. орган Царства Польського (див. у ст. Польське королівство), яке за рішенням Віденського конгресу 1814—15 відійшло до складу Росії. Скасований рос. урядом після придушення польс. повстання 1830—31.

4) За конституціями Латвії та Литви 1922 — парламент Латвії (до 1932) і парламент Литви (до 1940).

5) За конституціями Польщі 1921 і 1935 — нижня палата парламенту цієї країни.

6) Законод. органи в сучас. Польщі та Фінляндії.

Літ.: Зашкільняк Л. О., Крикун М. Г. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Л., 2002.

В. С. Кульчицький.

 

Схожі за змістом слова та фрази