Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow П-пен arrow ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ
   

ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ

- форма збройної б-би нар. мас на захопленій противником території. Перші вияви П. р. в Європі пов'язані з вторгненням наполеонівської Франції у Росію 1812. Стихійно утворені сел. загони та підрозділи рос. армії, які опинилися у тилу ворога, нападали на франц. війська, порушували їхні комунікації.

Наймасштабнішим був П. р. під час Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—45 проти фаш. Німеччини. Осн. завдання партиз. б-би викладено в директиві Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) від 29.VI 1941 та пост. «Про організацію боротьби в тилу німецьких військ» ЦК ВКП(б) від 18.VII 1941. Стратег, керівництво П. р. здійснювала Ставка Верх. Головнокомандування, викон. функції значною мірою покладалися на радянські спецслужби. їхня діяльність визначалася телеграфною вказівкою НКДБ СРСР «Про заходи органів державної безпеки у зв'язку з початком бойових дій з Німеччиною» від 22.VI 1941 і директивами «Про завдання органів державної безпеки в умовах воєнного часу» від 24.VI і 1 .VIІ 1941. В серп. 1941 у системі НКВС УРСР були утворені спец, підрозділи для організації П. р. на тимчасово окупованих територіях, згодом (квіт. 1942) реорганізовані в 4-е управління НКВС УРСР. У трав. 1942 в Москві утв. Центральний штаб П. p., який очолював П. Пономаренко. Йому підпорядковувався Укр. штаб П. p., яким керував Т. Строкач. Ці штаби організовували й координували П. р. відповідно у країні й республіці.

Організаційно партизани об'єднувалися у партиз. бригади чисельністю від кількох сотень до кількох тисяч бійців. Бригади складалися із загонів, рідше полків. Партиз. загін був осн. бойовою одиницею партизанів. Його структура зумовлювалася чисельністю особового складу, кількістю і видами озброєння, геогр. умовами і характером завдань. Діяли партиз. з'єднання у складі 10 і більше партиз. загонів. Найвідоміші з них — з'єднання С. Ковпака, О. Федорова, А. Сабурова, П. Вершигори. Вони здійснювали рейди у тилу ворога, порушували його комунікації, утримували під своїм контролем вел. райони. П. р. став важливим фактором у досягненні перемоги над фаш. Німеччиною. П. р. на території європ. країн у роки Другої світової війни 1939—45 був частиною організованого тут руху Опору. Після Другої світ, війни у формі П. р. нерідко відбувалися нац.-визв. війни у багатьох регіонах світу, іноді за участю регуляр. військ. Тривалий час міжнар. співтовариство не визнавало правочинності П. р. У 20 ст. ситуація змінилася. Правила ведення партиз. війни знайшли відображення у IV Гаазькій конвенції 1907 і Додатках до неї, а також у Женев. конвенціях про захист жертв війни 1949 та прийнятих у їх розвиток Дод. протоколах 1977. Див. також Додаткові протоколи 1977 до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949.

Літ.: Бычков Л. Партиз. движение в годы Вел. Отечеств, войны 1941-1945. М., 1965; Война в тылу врага, в. 1. М., 1974; Казак В. Побратимы: Сов. люди в антифаш. борьбе народов Балкан, стран. М., 1975; Органы гос. безопасности СССР в Вел. Отечеств, войне. Сб. док-тов, т. 1, кн. 1-2. М., 1995; Безсмертя. К., 2000

В. О. Козенюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази