Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow генес-герма arrow ГЕОЛОГІЯ
   

ГЕОЛОГІЯ

(від гео... і грец.- вчення) - наука про 3емлю, її речовин, склад, будову, рухи та історію земної кори, послідовність розвитку органічного світу, утворення й розміщення корисних копалин. Заг. методом Г. є порівняльно-історичний, який полягає у пізнанні минулого через вивчення законів розвитку сучасного (див. Актуалізм). При геол. дослідженнях користуються такими осн. методами: спостереження й опису, що застосовується у геологічному зніманні; хім. та фіз. вивчення речовинного складу мінералів і гірських порід; стратиграфічно-палеонтологічним, який дає змогу встановлювати відносний вік порід і визначати співвідношення між ними; структурно-геоморфологічним, або тектоорогенічним, що полягає у вивченні взаємозв'язку геол. структури земної кори та рельєфу Землі; геофізичними (див. Геофізичні методи розвідки). У Г. розрізняють три осн напрями: описову геологію, що вивчає мінерали, гірські породи, їхній склад та форми залягання; динамічну геологію, яка досліджує геол. процеси та еволюцію їх; історичну геологію й геохронологію, що вивчає послідовність розвитку земної кори. У складі Г. визначилась велика кількість окремих галузей, кожна з яких має свої завдання, методи та об'єкти досліджень. Речовинний склад, внутр. будову, властивості й умови утворення мінеральних мас вивчають мінералогія, петрографія, геохімія, геофізика; зовн. та внутр. процеси, що змінюють склад, будову земної кори і форми земної поверхні, -динамічна Г., тектоніка; вплив на розвиток земної кори астрономічних факторів - астрогеологія; послідовність наверствування гірських порід - історична геологія, стратиграфія, Г. антропогену, Г. моря. Прикладне значення мають: гідрогеологія, інженерна геологія, військова геологія та Г корисних копалин.

Геологія як наука виникла й розвивалася на базі практичної діяльності людини. Разом з практичними завданнями люди намагалися з'ясувати питання походження Землі, гірських порід, розподілу суходолів і морів. Давньогрец. Філософ Фалес (7-6 ст. до н. е.) вважав, що все виникло з води і на воду перетвориться. Ксенофан (6-5 ст. до н. е.) знав про знахідки скам'янілих черепашок мор. молюсків високо в горах. Страбон (63 до н. е.- 20-і рр. 1 ст. н. е.) твердив, що земля то піднімалася, утворюючи острови й материки, то знов опускалась під воду. Як самостійна наука Г. сформувалась у 2-й пол. 18 ст. Основи Г. викладені в працях М. В. Ломоносова "О слоях земных" (1763) і Дж. Геттона "Теорія Землі" (1788). І. Кант та П.-С. Лаплас висунули гіпотезу про утворення Землі з часток спіральної туманності. Наприкінці 18 і на поч. 19 ст. роботи У. Сміта, Ж. Кюв'є, А. Броньяра, І. І. Лепьохіна, П. С. Палласа, Д. І. Соколова заклали основи стратиграфії та геол. літочислення. М. В. Ломоносов (середина 18 ст.) і К. Гофф (1-а пол. 19 ст.) розробили засади актуалізму. Геол. узагальнення Ч. Лайєля разом з ученням Ч. Дарвіна ствердили еволюційний напрям у Г. В подальшому розвитку теоретичних основ Г. важливе значення мала контракційна гіпотеза (пояснює причину тектонічних рухів стисканням ядра Землі), розроблена Елі де Бомоном 1829, та вчення про геосинкліналі, створене амер. геологами Дж. Холлом (1811-1898); Дж. Даною. Найважливішою в сучас. Г. є проблема утворення земної кори, її структури та розміщення родовищ мінеральної сировини. Велике теоретичне й пізнавальне значення, зокрема для розвитку Г., у 18 ст. мали праці В. Ф. Зуєва, В. М. Сєвергіна, у 19 ст.- праці Г. Д. Романовського, Г. Ю. Щуровського, В. О Ковалевського, І. В. Мушкетова. Значного розвитку геол. дослідження набули в 1-й пол. 20 ст. і особливо після Великої Жовтн. соціалістич. революції. Великим вкладом у Г. є праці Ф. М. Чернишова, С. М. Нікітіна, О. О. Борисяка, А. Д. Архангельського, Д. В. Наливкіна та ін. у галузі стратиграфії; Є. С. Федорова, Д. С. Белянкіна, Ф. Ю. Левінсона-Лессінга, О. М. Заварицького, В. І. Лучицького, П. А. Тутковського та ін.- з мінералогії і петрографії; О. П. Кар-пінського, М. С. Шатського та ін. - з тектоніки; В. І. Вернадського, О. П. Виноградова та ін.- в галузі геохімії; Л. І. Лутугіна, І. М. Губкіна - з геології корисних копалин. Складено геол. й тектонічні карти СРСР, створено монографії "Геологія СРСР", "Стратиграфія СРСР", "Тектоніка Євразії", "Гідрогеологія СРСР". Проведено великі роботи по виявленню і розвідці корисних копалин. За розвіданими запасами багатьох видів мінеральної сировини Рад. Союз вийшов на перше місце в світі. Визначний вклад у розвиток геол. науки на Україні внесли Н. Д. Борисяк, В. І. Крокос, В. В. Різниченко, Д. М. Соболєв, М. І. Безбородько, В. Г. Бондарчук, Є. К. Лазаренко, М. П. Семененко, Л. Г. Ткачук та ін. вчені. За роки Рад. влади проведено заг. геол. знімання всієї тер. республіки, відкрито нові родовища корисних копалин, зокрема вугілля,нафти, газу, заліз. руди, марганцю, нікелю, сірки, значно розширено базу нерудної сировини. На Україні в геологічних дослідженнях беруть участь Ін-т геологічних наук АН УРСР, Ін-т геохімії і фізики мінералів АН УРСР, Ін-т геології й геохімії горючих копалин АН УРСР та ін. установи й організації.

Літ.: Мушкетов И. В. Физическая геология, т. 1 - 2. Л., 1924 - 26; Карпинский А. П. Собрание сочинений, т. 1-4. М.Л., 1939-49; Страхов Н. М. Основы исторической геологии, 4.1 - 2. М. - Л.,1948; Ломоносов М. В. О слоях земных и другие работы по геологии. М. -Л., 1949; Бондарчук В. Г. Геологія України. К., 1959; Лазаренко Е. К. Основы генетической минералогии. Львов, 1963; Шатский Н. С. Избранные труды, т. 4. М., 1965; Горшков Г. П., Якушова А. Ф. Общая геология. М., 1973; Бондарчук В. Г. Образование и законы развития земной коры. К., 1975.

В. Г. Бондарчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази