Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОНВЕНЦІЯ ПРО РЕЖИМ СУДНОПЛАВСТВА НА ДУНАЇ 1948
   

КОНВЕНЦІЯ ПРО РЕЖИМ СУДНОПЛАВСТВА НА ДУНАЇ 1948

- міжнар.-правовий документ, підписаний 18.VIII 1948 у м. Белграді (Югославія) придунайськими д-вами (Болгарія, Румунія, СРСР, Угорщина, Україна, Чехословаччина і Югославія). Набула чинності 11.У 1949. У 1960 до Конвенції приєдналася Австрія, 1998 — ФРН. Конвенція складається з преамбули і 47 статей, об'єднаних у 5 глав. Гл. 1 (ст. 1—4) містить заг. положення, якими визначено, що «навігація на Дунаї повинна бути вільною і відкритою для громадян, торгових суден і товарів усіх держав на основі рівності стосовно портових і навігаційних зборів та умов торгового судноплавства» (ст. 1). Встановлений Конвенцією режим поширюється лише на суднопл. частину Дунаю (2588 км).

Документом покладено на придунайські д-ви обов'язок тримати свої ділянки у суднопл. стані й проводити необхідні для поліпшення умов судноплавства роботи. За неможливості самостійно виконати такі роботи будь-яка д-ва може передати їх Дунайській комісії (ДК) — спеціально утвореному органу, який складається із представників держав — членів Конвенції по одному від кожної. Діяльність ДК урегульована гл. 2 (ст. 5—19). Спочатку комісія перебувала у м. Галаці (Румунія), а 1954 штаб-квартиру комісії було перенесено до м. Будапешта (Угорщина). Вищим органом ДК є сесія, яка скликається один раз на рік за місцеперебуванням комісії. Офіц. мови комісії — франц., рос. і німецька. Бюджет ДК складається з внесків держав членів комісії та ін. надходжень. Режим судноплавства врегульований гл. З Конвенції (ст. 23—30). Плавання по Дунаю здійснюється відповідно до правил придунайських держав, територією яких тече ріка, а в районах, де береги Дунаю належать двом різним д-вам, — за правилами, узгодженими між цими д-вами (ст. 23). Митний, санітарний і річковий нагляд на Дунаї регулюється ст. 26— 28. Плавання по Дунаю військ, кораблів не-придунайських д-в забороняється. Конвенція не виключає можливості встановлення спец, зборів з суден на Дунаї, але регламентує умови і порядок їх стягнення (гл. 4, ст. 34—38), оскільки такі збори не повинні приносити прибутку. При стягненні із суден портових зборів чи плати за послуги дискримінація з будь-яких мотивів неприпустима (ст. 40—41).

Конвенція забороняє стягнення транзитних зборів (ст. 42).

У заключних положеннях Конвенції (гл. 5, ст. 44—47) йдеться про порядок вирішення спорів між її учасниками стосовно застосування і тлумачення Конвенції на вимогу більшості держав, які її підписали. Геополітичні зміни в дунайському регіоні на поч. 90-х рр. зумовили необхідність пристосування положень Конвенції до сучас. умов. У 1993—97 підготовчим к-том було проведено 6 сесій, на яких розглядались питання співробітництва держав у судноплавстві та ін. сферах (економіці, екології, культурі, туризмі), правила процедури і особливо стосовно членства в ДК окр. держав. Для уникнення кардинального перегляду положень Конвенції 26. III 1998 у Будапешті було підписано Додатковий протокол, який передбачає (ст. 6), що зміни до Конвенції можуть бути прийняті лише за взаєм. згодою всіх держав-учасниць (у Конвенції 1948 йшлося про згоду більшості держав-членів). Протокол визнає державами-учасницями Австрію, Болгарію, Молдову, Росію, Румунію, Словаччину, Угорщину, Україну, ФРН, Хорватію та Югославію (п. 2 ст.1).

В. М. Репецький.

 

Схожі за змістом слова та фрази