Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow вік-вяз arrow ВІЛЬНИЙ МАНДАТ
   

ВІЛЬНИЙ МАНДАТ

(лат. - доручення) — повноваження, які юридично не пов'язують обрану до законод. органу (парламенту) особу з виборцями того виборчого округу, де її обрано депутатом. За В. м. депутат парламенту є представником усього народу і саме тому не залежить від волі конкр. виборців. У своїй діяльності він керується лише конституцією та власним сумлінням і повинен враховувати інтереси сусп-ва загалом. Такий депутат не пов'язаний імперативним мандатом, тобто не зобов'язаний підкорятися волі своїх виборців, прагнення і вимоги яких можуть не збігатися з інтересами нації або мати лише місц. значення. Депутатові з В. м. виборці не можуть давати обов'язкові для виконання накази, і вони не можуть його достроково відкликати. За В. м. визнається презумпція відповідності волі депутата волі народу. Ідея В. м. утвердилася у сусп., політ, і правовій свідомості, конст. праві поступово — від часів становлення і зміцнення бурж. д-ви. Невід'ємним атрибутом цієї д-ви є найвищий виборний законод. орган, як ий сформований і функціонує на основі ідеї нар. представництва. Парламент представляє інтереси народу, здійснює свою владу від його імені і в його інтересах. Парламент у цілому і кожний його член зокрема перебувають з народом (нацією) у правових відносинах, які регулюються конст. нормами. В. м. гарантує нар. представникові певну незалежність виконання держ. функцій, зосередження парлам. діяльності на заг. для усієї нації проблемах. Такий мандат більше відповідає дем. політ, організації сусп-ва, ніж імперативний. Це пояснюється розумінням сусп-ва як єдиного цілого з усіма особливостями і суперечностями потреб та інтересів окр. соціальних верств і груп населення. В. м. дає можливість здійснювати координацію різноманіт. інтересів, знаходити компромісні рішення, маючи на меті досягнення сусп. злагоди і прогресу.

Водночас В. м. не означає відсутності зв'язків депутата з виборцями. У дем. країнах посередником між парламентом і виборцями є розвинена система політ, партій. Світ, досвід доводить, що парламент тоді є справжнім представником усього народу, коли політ, об'єднання його депутатів відображають інтереси різних соціальних верств і

груп сусп-ва, а не певної тер. громади. Виборці, обираючи депутата з В. м. по тер. виборчих округах за місцем свого проживання, голосують за політ.-правову програму політ, партії, яку обстоюватиме депутат у парламенті.

Конституції більшості сучас. країн, визначаючи статус депутата парламенту, виходять з принципу В. м. За конституцією Італії, «кожний член парламенту представляє націю і здійснює свої функції без покладання обов'язків на його мандат» (ст. 67). У конституції Франції записано: «Будь-який імперативний мандат є недійсним» (ст. 27). Депутати нім. бундестагу є «представниками усього народу, не пов'язані наказами або дорученнями і підкоряються лише своїй совісті» (ст. 38 конституції ФРН). В. м. передбачений і конституціями постсоціаліст. країн — Казахстану, Вірменії, Грузії, Рос. Федерації, Македонії тощо. В Україні за чинною Конституцією нар. депутат України має представницький мандат (ст. 78). Перед вступом на посаду він присягається «виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників». Відмова скласти присягу має наслідком втрату депут. мандата (ст. 79). Осн. Закон не передбачає можливості відкликання депутата виборцями та його обов'язку виконувати їхні накази. За ст. 81 повноваження нар. депутата України можуть бути достроково припинені лише за рішенням ВР у передбачених Конституцією випадках.

Є. А. Тихонова.

 

Схожі за змістом слова та фрази