Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow З'ЇЗД НАРОДІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ 1917
   

З'ЇЗД НАРОДІВ-ФЕДЕРАЛІСТІВ 1917

- один із заходів Української Центральної Ради, спрямованих на досягнення Україною автономії у перебудованій на федерат, засадах Росії. Його підготовку (із серед, червня 1917) здійснювала спеціально утворена комісія УЦР на чолі з О. Я. Шульгіним. З'їзд відбувся 8-15 (21-28).ГХ 1917 у Києві. У ньому взяло участь бл. 100 представників білорусів, татар, литовців, латишів, естонців, грузин, молдаван, бурятів, поляків, євреїв, а також Союзу козац. військ та донських козаків. Від Тимчас. уряду Росії прибув М. А. Славинський.

Україну на форумі представляли соціал-демократи М. Є. Врублевський, Б. П. Бабич і В. Д. Довженко, соціалісти-революціонери І.І. Базяк, О.О. Севрюк і М.В. Салтан, соціалісти-федералісти В. С. Бойко, Я. О. Кушнір і трудовик К. Г. Сивошапка.

Одним з осн. док-тів з'їзду стала пост. «Про федеративний устрій Російської держави». В ній рішуче засуджувалася надмірна централізація законод. та викон. влади, що стримувала госп. самодіяльність населення, гальмувала природ, розвиток багатонац. д-ви. Делегати з'їзду зазначили, що світ, війна наочно виявила цілковиту нездатність централіз. апарату задовольняти життєві потреби людей, подолати безладдя на фронті і в тилу. Виходячи з цього, з'їзд висунув завдання створити гнучкий та ефективний нац.-держ. апарат, пристосований до місц. особливостей. З'їзд виступив проти заг. зросійщення народів імперії, за їхнє право на рідну мову, широкий розвиток нац. культур. Було відзначено, що в Україні за часів УЦР усі мови стали рівноправними і це має бути прикладом для всієї Росії. Делегати з'їзду запропонували перетворити Особливу нараду з обл. реформи при Тимчас. уряді у Раду національностей, яка відстоювала б інтереси всіх народів Росії. Форум визнав право останніх на скликання крайових установчих зборів, які мали б визначити своє ставлення до центр, органів федерації та гол. принципи внутр. авт. ладу. У такій площині розглядалося і питання про замирення воюючих сторін, що мало бути розв'язане на мирній конференції за участю усіх нац. меншин, або, як їх тоді називали, «недержавних народів». У резолюції «Про сучасний момент» робився наголос на принципі самовизначення націй. Особливістю пост. «Про національно-персональну автономію» було визначення цієї автономії як «організування націй у публічно-правову спілку, до якої можуть входити всі члени даного народу на всім просторі держави». Така дефініція базувалася на тому, що цілковито тер. розмежування народів Росії неможливе, що реально існують нац. більшості та нац. меншини. Обсяг влади і певні форми внутр. організації нац. автономії мали визначатися нац. зборами того чи того народу, скликаними на основі заг., рівного, прямого, таємного, пропорційного голосування незалежно від статі. Козацтво при цьому визнавалося «самостійною галуззю між народами Російської республіки, яка утворилась через особливі обставини історичного буття і має всі права на незалежне існування». Окр. резолюції на з'їзді були прийняті щодо Білорусі, Латвії, Литви. Зокрема, делегати вимагали від Тимчас. уряду надання цим краям автономії у межах Рос. республіки, запобігання насильн. поділу їх території у результаті війни, надання права на самовизначення. Особливий акцент робився на долі Курляндської, Ліфляндської, Вітебської та Сувалкської губернш. Польська партія соціалістична (лівиця) виступила на з'їзді за цілковиту самостійність Польщі і підтримала укр. демократів у прагненні до автономії своєї д-ви.

Літ.: Мироненко О. М. Світоч укр. державності: політ-правовий аналіз діяльності Центр. Ради. К., 1995.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази