Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОДИМНИЙ ПОДАТОК
   

ПОДИМНИЙ ПОДАТОК

подимне - одна з форм феод, оподаткування у Давній Русі, а також у Речі Посполитій у 17—18 ст., в т. ч. на укр. землях, що входили до її складу. Назва походить від одиниці оподаткування — диму. Був поширений на Русі до 14—15 ст., згодом значення його зменшилося.

Запроваджений 1629 у Речі Посполитій П. п. спочатку мав бути одноразовим. Проте вже в листопаді того ж року польс. сейм знову вдався до нього, щоб заплатити війську. П. п. став регулярним. Головний фін. орган Речі Посполитої — скарб коронний — був неспроможний організувати складання точних відомостей про дими, тому доводилося миритися з подачею фальшивих відомостей і вимагати тільки сплати П. п. за розрахунк. документами — квитами 1629. Однак і це не завжди вдавалося, а випадки, коли подимне брали від більшої кількості димів, ніж у 1629, траплялися рідко. Володільцеві маєтку або його підданим чи представникам міст досить було скласти перед гродським урядом юрамент (присягу) про згорілі або спустошені дими, як збирачі податку (поборці) приймали це на віру. Мінімальна одинарна ставка П. п. дорівнювала півзолотому від диму. Часто збирався (з 1630) подвійний, потрійний і т. д. податок. Саме подвійний П. п. був типовим для Правобережної України в 30—40-х рр. 17 ст. Виняток становив однократний П. п. 1632 та 4-кратний П. п. у 1635 та 1643. Зафіксована кількість оподаткованих димів у нас. п. почала швидко зменшуватися з поч. Нац.-визв. війни укр. народу серед. 17 ст. Це було зумовлено воєнним лихоліттям. Водночас істотно збільшилися кількість і кратність П. п., що визначалося насамперед потребою коштів на утримання війська. Так, у Волин. воєводстві у 1649 збирали 4-кратний П. п., 1650 — подвійний, 1653 — однократний і два подвійних, 1654 — 9-кратний П. п., 1655 — 4-кратний і однократний.

Про організацію і механізм стягнення П. п., діяльність фін. апарату воєводств на укр. землях є велика кількість док-тів в актових книгах. Ухвалу про збір податку, його загальну суму (а звідси — кратність) визначав переважно сейм. У воєводствах збір податків здійснювали воєвод, скарбники, а також поборці — збирачі окремих П. п., яких щоразу обирали на місц. сеймиках одночасно з призначенням П. п. Осн. відповідальний за збір П. п. у воєводствах наз. комісаром. Контрольні (судові) функції щодо зборів подимного та ін. податків належали місц. судам, передусім гродським. Утворювалися також окр. скарбові суди (комісії), які розглядали питання про невчасну сплату П. п. і ретенти (заборгованості). Упродовж ост. трьох десятиліть 17 ст. через несприятливі політ, умови (тур. окупація, татар, напади, воєнні дії тощо) П. п. зовсім не збирали на Поділлі та Брацлавщині, а на Київщині збирали лише інколи. Більш-менш регулярно цей податок у держ. скарбницю здавало Волин. воєводство. У наст, роки аж до кінця 18 ст. П. п. збирали за люстраціями 1682—83, часто й за меншої кількості димів.

Літ.: Крикун М. Г. Подимні реєстри першої і поч. другої пол. XVIII ст.

В кн.: Істор. джерела та їх використання, в. 7. К., 1972; Ворончук І. О. Про коефіцієнт диму на Волині в другій пол. XVI - серед. XVII ст. «Укр. археогр. щорічник», 1999, в. 3/4.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази