Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow право оп-прим arrow ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ
   

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ

— крим.-прав. заходи держ примусу, що не є покаранням і застосовуються судом до неповнолітніх, котрі вчинили злочин у віці до 18 років або передбачене крим. законом суспільно небезпечне діяння до досягнення віку, з якого може наставати відповідальність кримінальна. Примус, характер цих заходів визначається тим, що вони застосовуються незалежно від бажання чи згоди неповнолітніх та їх законних представників, мають обов'язковий характер і їх виконання у необхід. випадках забезпечується силою держ. влади.

В Україні відповідно до чинного зак-ва П. з. в. х. застосовуються:

у разі прийняття судом рішення про звільнення неповнолітнього (у віці від 14 до 18 років) від крим. відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України;

до особи, котра в період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати крим. відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК (ч. 2 ст. 97); при звільненні неповнолітнього (у віці від 14 до 18 років) від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105. Звільнення неповнолітнього від крим. відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 може мати місце лише при вчиненні ним злочину невеликої тяжкості й за умови, що його виправлення можливе без застосування покарання. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього П. з. в. х. ці заходи скасовуються судом за правилами, передбаченими статтями 409, 411 КПК України, а неповнолітній притягується до крим. відповідальності. Звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням П. з. в. х. на підставі ч. 1 ст. 105 КК можливе у разі вчинення ним злочину невеликої або середньої тяжкості за умови, що його щире розкаяння та дальша бездоганна поведінка свідчать про те, що на момент постановлення вироку він не потребує застосування покарання. Крим, закон містить вичерпний перелік П. з. в. х.: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля, встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або труд, колективу за його згодою, а також окр. гр-н на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майн. збитків; 5) направлення неповнолітнього до спец. навч.-вих. установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на сфок, що не перевищує 3 років. Умови перебування у цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються зак-вом (ч. 2 ст. 105 КК). До спец. навч.-виховних установ направляються неповнолітні, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу і не можуть бути виправлені шляхом застосування інших П. з. в. х. У ці установи не можуть направлятись особи, визнані інвалідами, а також ті, яким згідно з висновком відповід. спеціалістів перебування у таких установах протипоказане за станом здоров'я. Спец. навч.-виховними установами є загальноосв. школи соціальної реабілітації та професійні уч-ща соціальної реабілітації. Статус цих установ визначений Законом «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» (1995, з наст, змінами і доп.). Мережа цих установ і положення про них затверджені КМ України від 13-Х 1993 (зі змінами від 11.УІІІ 1995).

Згідно зі ст. 8 вищезгаданого Закону до загальноосв. школи соціальної реабілітації направляються неповнолітні віком від 11 до 14 років включно, а до профес. уч-ща соціальної реабілітації — від 14 років. Неповнолітній, якого направлено на виправлення, за своїм прав, статусом є учнем з обмеженнями, передбаченими положеннями про ці навч.-вих. установи Закон передбачає можливість дострок. звільнення зі спеціальної навч.-виховної установи учнів, які довели своє виправлення. Воно провадиться за клопотанням ради школи чи профес. уч-ща на підставі постанови суду за місцем знаходження цього закладу.

П. з. в. х. утворюють систему, яка побудована за ознакою їх порівн. суворості: від менш суворих до більш суворих. Застосовуючи їх, суд вирішує, який захід примусу з урахуванням конкр. обставин справи та особи неповнолітнього найбільше сприятиме вихованню підлітка. В разі доцільності до неповнолітнього застосовується кілька П. з. в. х. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя у встановленому порядку. Відповідно до вимог ст. 111 КПК досуд. слідство у справах про застосування П. з. в. х. є обов'язковим і провадиться за заг. правилами, встановленими кодексом, з урахуванням особливостей провадження у справах про злочини неповнолітніх, передбачених у розд. VIII КПК. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» справи про застосування П. з. в. х. повинні розглядатися суддями, спеціально уповноваженими на те наказом голови суду. Розгляд справ провадиться за обов'язковою участ ю прокурора і захисника.

Літ.: Музика А. А. Примус, заходи мед. і вих. характеру. К„ 1997.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази