Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАНДАТ ДЕПУТАТСЬКИЙ
   

МАНДАТ ДЕПУТАТСЬКИЙ

- функція, якої набуває депутат (член) представн. органу державної влади (парламенту) у зв'язку з його обранням і наділенням певними повноваженнями (правами та обов'язками) у сфері владування, визначеними конституцією та законод. актами. Часто під мандатом розуміють зміст відповідних повноважень. Крім того, мандатом іноді називають спец, док-т, що може видаватися депутатові і посвідчувати наявність у нього вказаних повноважень.

Термін прийшов з рим. права, згідно з яким мандатом вважався цив.-правовий договір, коли одна особа (манданс — довіритель) доручала, а ін. особа (мандатарій — повірений) приймала на себе виконання якихось дій. Знаменно, що в станово-предст авн. установах часів феодалізму, які були своєрідною предтечею сучас. парламентів, представництво мало, по суті, цив.-правовий характер. Сучасне представництво, здійснюване депутатами парламенту, за своєю природою має політичний, а за змістом — конст.-правовий характер. Тому депутатство — не посада на держ. службі, за яку отримують зарплату, а почесна політ, служба на підставі мандата (відповідних повноважень), здійсненню якої матеріально має сприяти спец, депут. винагорода. На реалізацію М. д. спрямований також депутатський індемнітет та імунітет.

Практично в усіх парламентах розвинених країн визнаний і визначений загальнонаціональний, або вільний, М. д. Це означає, що кожен депутат вважається представником усього народу, а не виборців конкр. виб. округу; у своїй діяльності він не пов'язаний жодним наказом і не може бути достроково відкликаний виборцями. Антиподом загальнонац. мандата виступає імперативний мандат. Він був визнаний у теорії і практиці рад. системи держ. влади. Загальнонац. характер М. д. майже завжди фіксується у конституціях. Напр., у ст. 67 конституції Італії зазначено: «Кожний член парламенту представляє націю і виконує свої функції без зобов'язуючого мандата». Ще категоричнішим є положення ст. 27 конституції Франції: «Будь-який імперативний мандат є недійсним». Близькі змістом і формулюваннями положення можна знайти в ін. осн. законах. Разом з тим іноді в конст. текстах характер М. д. прямо не визначається (у т. ч. в Конституції України). В конст. теорії загальнонац. мандат звичайно розглядається як такий, що найповніше забезпечує депутатові можливості займатися справами, віднесеними до компетенції парламенту. Він надає діяльності представника політ, характеру і не зводить його до рівня уповноваженого у місц. справах. З ін. боку, за наявності імперат. мандата встановлюється тісніший зв'язок між депутатом і виборцями. Однак відсутність імперат. мандата у депутата не означає, що між ним і його безпосеред. виборцями не існує прямого зв'язку. Цей зв'язок має різноманітні форми і тривкий характер, і робота у відповідному окрузі займає багато часу у депутата та його помічників. Врешті-решт від активності депутата у виб. окрузі багато в чому залежатиме його парлам. кар'єра. Іноді М. д. пов'язується зі складанням представником спец, присяги в парламенті або перед самим парламентом. Відмова скласти таку присягу має наслідком втрату М. д. (Словаччина, Чехія). Відповідний припис містить і ст. 79 Конституції України, де, зокрема, викладено текст присяги нар. депутатів України.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази