Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛЕОНТОВИЧ
   

ЛЕОНТОВИЧ

Федір Іванович [3(15).І 1833, с. Попівка, тепер Конотопського р-ну Сум. обл. - 21.ХІІ 1910 (3.І 1911), м. Кисловодськ, Росія] — укр. правознавець, історик права, доктор держ. права з 1868. Закін. Ніжинський ліцей кн. Безбородька, 1860 юрид. ф-т Київ, ун-ту. За конкурсну працю «Історія постанов про кріпосний стан у Росії до другої чверті XVIII ст.» нагороджений золотою медаллю ун-ту. Працював позашт. вчителем зак-ва в 1-й Київ, гімназії. З 1860 — викладач крим. права у Київ, ун-ті, а 1861 переведений до Рішельєвського ліцею (Одеса) як ад'юнкт кафедри держ. права, руського права та огляду законів. З грудня 1863 — приват-доцент Київ, ун-ту, читав лекції з історії руського права. 1865, після пе

ЛЕОНТОВИЧ Ф.І. - leksika.com.ua

ретворення Рішельєв. ліцею на Новорос. ун-т, призначений доцентом кафедри історії руського права цього вузу. За дослідження «Давнє хорвато-далматське законодавство» отримав ступінь доктора держ. права з наст, затвердженням екстраординарним, а згодом — ординарним професором. 1870 обраний членом Серб. наук, т-ва у Белграді. З 1869 — ректор Новорос. ун-ту, з 1878 — декан юрид. ф-ту, в 1881—84 — проректор. Був директором Одес. комерц. уч-ща. 1892 переїхав до Варшави, де читав курс історії руського права в місц. ун-ті, редагував «Варшавские университетские ведомости». 1902 вийшов у відставку, але продовжував активну наук, роботу. Був одним із засновників Т-ва історії філології і права при Варшав. ун-ті, згодом — його голова. Наук, дослідження Л. базувалися на досконалому знанні істор. джерел, істор.-юрид. і соціол. л-ри. Залишив значну кількість праць з історії руського права: «Джерела з історії слов'янських законодавств» (1866), «Покажчик джерел і дослідження з історії слов'янських законодавств» (1867), «Звичаєве право південних слов'ян» (1873), «Про задружно-общинний характер політичного буття давньої Росії» (1874), «До питання про походження сім'ї за давнім руським правом» (1900), «Історія руського права» (1902), «Короткий нарис історії руського права» та ін. Вивчав первісне право: «Давній Монголо-калмицький, або Ойратський статут стягнень» (1879), «Адати кавказьких горян. Матеріали із звичаєвого права Північного і Східного Кавказу» (1882—83), «Старий земський звичай» (1890), «Арійські основи общинного буття у давніх слов'ян» (1897), «Нотатки щодо розробки звичаєвого права». З-поміж праць з історії лит.-руського права найбільш значними є: «Селяни Південно-Західної Русі за литовським правом XV—XVI ст.», «Руська Правда і Литовський статут» (обидві — 1864), «Джерела русько-литовського права. Утворення території Литовської держави» (1894), «Становий тип територіально-адміністративного складу Литовської держави» (1895), «Бояри та служилі люди в Литовсько-Руській державі» (1907), «Правоздатність литовсько-руської шляхти» (1911). Ост. напрям (як найпотужніший у творчості Л.) дав підставу вважати його разом з М. Ф. Владимирським-Будановим фундатором київ, істор.-юрид. школи. В 60-х рр. Л. був ревним проповідником слов'янознавства. Дослідження первісного права спричинило поступову і послідовну еволюцію вченого в бік дедалі ширшого порівн.-істор. вивчення та використання позитивної соціол. методології. Він є автором теорії про задружно-общинний характер первісного побуту давніх слов'ян. Висунув ідею про монг. впливи у моск. праві, глибоко дослідив лит.-руську державність тощо. Попри певну дискусійність ряду положень, його дослідження з давньорус. та західнорус. права не втратили актуальності.

Літ.: Тарановский Ф. В. Ф. И. Леонтович. «Юрид. записки, издаваемые Демидовским юрид. лицеем» (Ярославль), 1911, в. 1; Бондарук Т. І. Основоположники Київ, істор.-юрид. школи М. Ф. Владимирський-Буданов і Ф. 1. Леонтович. К., 1995.

Т. І. Бондарук.

 

Схожі за змістом слова та фрази