Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КІПР
   

КІПР

Республіка Кіпр (Kibris, Kibris Cumhuriyeti) — д-ва, розташована на однойм. о-ві у сх. частині Середземного м. Тер. — 9 251 км2. Нас. — бл. 700 тис. (1996, оц.): греки-кіпріоти, турки-кіпріоти, вірмени та ін. Столиця — Нікосія. Адм.-тер. поділ — 6 округів. Офіц. мови — грецька, турецька. Грош. одиниця — кіпрський фунт. Національне свято — День незалежності (1 жовтня). Кіпрська державність виникла 1960 після визволення острова від колоніальної залежності від Великобританії, що тривала з 1878. Проголошення незалежності не зняло різного роду нашарувань у сфері відносин між осн. національно

Державний герб Кіпру - leksika.com.ua

етнічними та реліг. громадами країни — грецькою і турецькою. Запобігати можливим конфліктам між ними мали т. з. цюрихсько-лондонські угоди 1959. За цими угодами Великобританія, Греція і Туреччина проголошувалися гарантами незалежності, тер. цілісності та безпеки Республіки Кіпр. Однак внутр. проблеми та чинники зовн. характеру досить швидко спричинили загострення стосунків між гре-ками-кіпріотами і турками-кіпріотами, що з часом призвело до факт, розколу країни. Вже 1963 після різкого загострення внутрішньо-по-літ. ситуації і збройних сутичок між членами громад турки-кіпріоти прийняли рішення відкликати своїх представників у різних держ. інституціях. Наст, року з метою запобігти поглибленню конфлікту в країну були введені військ, контингенти ООН. Турки-кіпріоти в грудні 1967 утворили «тимчасову турецьку адміністрацію». Виконавчий комітет «тимчасової турецької адміністрації», очолюваний віце-президентом республіки, здійснював викон. владу в тур. районах К. 1974 після спроби з боку правлячої верхівки, представленої виключно греками-кіпріо-тами, вирішити питання про об'єднання в одну д-ву з Грецією уряд Туреччини висадив війська на Кіпрі, які окупували його пн. частину. 1975 на цій території було проголошено «Турецьку федеративну державу Кіпр». 1983 її законод. асамблея проголосила в одностор. порядку т. з. незалежну турецько-кіпрську державу під назвою «Турецька республіка Північного Кіпру». 12.III 1985 прийнято її конституцію. «Турецька республіка Північного Кіпру» ніким (окрім Туреччини) не визнана. Чинною на сьогодні залишається конституція Республіки Кіпр, прийнята парламентом 16.УІІІ 1960, хоча реально вона (зі змінами і доповненнями) діє лише у пд. частині країни, де проживають греки-кіпріоти. її гол. ознакою у первісному вигляді було закріплення в ній принципу представництва обох осн. громад практично в усіх держ. інституціях. За формою правління К. — презид. республіка. Главою д-ви є президент, якого строком на 5 років обирають громадяни-виборці, віднесені до грец. громади. За таких же умов і на такий же строк члени тур. громади обирають віце-президента. До грец. громади входять гр-ни Кіпру грец. походження, чиєю рідною мовою є грецька, хто дотримується грец. культурних традицій і належить до осіб грец. правосл. віросповідання. За аналогіч. принципом визначені ті, хто належить до тур. громади. При цьому в конституції передбачено можливість зміни належності до громади на розсуд конкр. особи. Викон. влада належить президентові і віце-президентові. Очолюваний ними уряд — рада міністрів — складається з 10 міністрів, серед яких 7, призначуваних президентом, — греки-кіпріоти, а 3, призначувані віце-президентом, — турки-кіпріоти. Відтоді як турки-кіпріоти вийшли зі складу уряду, кількість міністрів було збільшено до 11. Один з трьох ключових міністерських портфелів (оборони, фінансів, закорд. справ) мав належати туркам-кіпріотам. Однопалат. парламент — Палата представників — спочатку складався з 50 депутатів, обраних на 5 років. З них 35 місць було відведено членам грецької громади, а 15 — турецької. 1985 склад Палати представників збільшено до 80, і місця між грец. і тур. громадами розподілялися у співвідношенні 56 до 24. Проте на той час турки-кіпріоти вже не брали участі в діяльності офіц. інституцій д-ви. Прийняття будь-яких рішень Палатою представників потребує підтримки більшості її складу. Виняток становлять питання податків і зборів, зміни виб. зак-ва, а також зак-ва про місц. самоврядування у гол. містах. Відповідні закони вимагали для їх ухвалення більшості голосів депутатів — представників обох громад.

Президентові і віце-президентові надано право вето на закони, прийняті Палатою представників. При цьому, залежно від характеру законопроекту, таке право вони мали здійснювати спільно або окремо. За принципом представництва громад пропонувалося організувати систему судів на чолі з Верх, судом. Крім того, зазначений принцип мав стати засадою судочинства: суддя, який належав до певної громади, повинен був розглядати справу особи — члена тієї ж громади. К. — член ООН з 1960, ін. міжнар. і регіон, організацій. Входить до Співдружності, очолюваної Великобританією.

Дип. відносини України з К. встановлено 19.11 1992.

В. М. Шаповал.

 

Схожі за змістом слова та фрази