Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прен-прис arrow ПРИБУТОК
   

ПРИБУТОК

— за капіталізму — доход на функціонуючий капітал, одержуваний підприємцями внаслідок експлуатації найманих робітників; перетворена форма додаткової вартості, яку привласнюють капіталісти. Ступінь доходності капіталістичних підприємств визначається нормою прибутку, тобто процентним відношенням додаткової вартості до авансованого капіталу. Перетворення додаткової вартості на П. пов'язане з тим, що капіталіст авансує свій капітал не лише на придбання робочої сили, а й на купівлю засобів виробництва, без яких неможливий процес виробн. і створення додаткової вартості. Таким чином, на поверхні явищ здається, нібито джерелом додаткової вартості є весь авансований капітал. В дійсності ж джерелом П. є не весь авансований капітал, а лише та його частина, що йде на купівлю робочої сили, — змінний капітал. Перетворення додаткової вартості на П. відбувається в процесі реалізації товару на ринку. П. є різницею між ціною товару і затратами на його виготовлення. Капіталісти намагаються одержати якомога більший П., підвищують ступінь експлуатації найманої праці, прискорюють швидкість обороту капіталу. Додаткова вартість у формі П. розподіляється між різними групами капіталістів як підприємницький доход, торговий прибуток, позичковий процент (див. Позичковий капітал, Кредит), земельну ренту. В домонополістичний період капіталізму підприємці задовольнялися середнім П., за імперіалізму вони одержують монопольний надприбуток. За соціалізму П.— грошовий вираз чистого доходу соціалістичного суспільства, що створюється на соціалістичних підприємствах і використовується д-вою для розвитку виробн. та підвищення життєвого рівня населення. П. створюється додатковою працею вільних від експлуатації працівників сфери матеріального виробн.; являє собою різницю між оптовою ціною (без податку з обороту) реалізованої продукції та її собівартістю. Категорія П. в соціалістичній економіці існує в зв'язку з наявністю товарно-грош. відносин і має специфічний соціально-екон. зміст, зумовлюваний соціалістичними виробничими відносинами. П.— важливий показник сусп. оцінки госп. діяльності колективів соціалістичних підприємств. Він відіграє велику роль у госпрозрахункових відносинах, стимулює виконання кожним підприємством плану виробн. продукції з найменшими затратами сил і ресурсів. В П. відображаються всі сторони госп. діяльності підприємства, такі як ступінь використання виробничих фондів, рівень техніки й технології, організації виробн. й праці, зниження собівартості й зростання обсягу реалізованої продукції, підвищення її якості. З тієї частини П., що залишається в розпорядженні підприємств, утворюють фонди стимулювання, покривають приріст власних оборотних засобів, сплачують проценти за користування банківським кредитом, вносять плату за фонди, покривають планові збитки від експлуатації житлово-комунального г-ва тощо. Друга частина П. йде в бюджет державний для використання його в централізованому порядку на загальнонар. потреби. З розвитком сусп. виробн. і поліпшенням госп. діяльності підприємств маса П., яка залишається в їх розпорядженні, збільшується. Це дає змогу поліпшувати умови їх роботи, посилювати матеріальне стимулювання праці. Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12.VII 1979 роль П. в оцінці діяльності об'єднань (підприємств) і стимулююча його роль у підвищенні економічної ефективності соціалістичного виробництва значно посилюється. Див. Платежі від прибутку.

Н. П. Баранова.

 

Схожі за змістом слова та фрази