Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дін-доб arrow ДОБІР ПРИРОДНИЙ
   

ДОБІР ПРИРОДНИЙ

- складний істор. процес у живій природі, що полягає в збереженні організмів з корисними в даних умовах індивідуальними змінами й елімінації форм, менш пристосованих до умов існування. Значення цього процесу як провідного фактора еволюції органічного світу розкрив Ч. Дарвін. Він відзначив, що Д. п. є неминучим результатом складної взаємодії спадкової мінливості організмів і боротьби за існування, що вимирання старих форм і поява нових, краще пристосованих до умов існування, тісно пов'язані між собою. Внаслідок дії Д. п. відбувається вдосконалення й закріплення спадкових пристосувань живих істот до умов середовища, що змінюються. Це завершується появою нових екотипів (рас), а в дальшому ході прогресивної еволюції - нових підвидів і видів. Добір найбільш пристосованих особин наз. індивідуальним добором. Рад. біолог І. І. Шмальгаузен запровадив поняття груповий добір - виживання популяцій, видів, родів тощо. Провідна роль в еволюції належить індивідуальному доборові, оскільки в основі групового добору лежить виживання особин, з яких складаються ці групи. В різних умовах існування дія Д. п. має неоднаковий характер. Вона виявляється в різних його формах, основними з яких є рушійний (провідний, перетворюючий, прямий) добір і стабілізуючий добір. Рушійний д о -б і р, відкритий Ч. Дарвіном, діє в умовах зміни навколишнього середовища й супроводиться виробленням нової норми реакції організмів та, кінець кінцем, змінами того чи іншого виду. Стабілізуючий добір, відкритий І. І. Шмальгаузеном, забезпечує збереження норми реакції за відносно постійних умов існування. Різні форми Д. п. звичайно діють одночасно, і встановити чітку межу між ними неможливо. Д. п. може діяти тільки за наявності мутаційної мінливості, тобто спадкових змін, що відбуваються в генофонді популяції (див. Мутація, Мутаційна теорія). На основі теорії Д. п. пояснюється проблема органічної доцільності, доводиться її відносність. Теорія Д. п. вперше поставила еволюційне вчення на твердий наук. грунт, давши матеріалістичне пояснення механізмів еволюції, виникнення всієї різноманітності форм живої природи, а також спростувавши ідеалістичні й механістичні погляди на істор. розвиток органічного світу. Висунуті проти вчення про Д. п. заперечення (неадаптивність внутрішньовидових спадкових відмін, неможливість зовн. факторами спричинити спадкову мінливість, неефективність добору в чистих лініях тощо) спростовано досягненнями сучас. науки. Наявність Д. п. в органічній природі підтверджено великим експериментальним матеріалом, що дає змогу простежити перебіг цього процесу, з'ясувати його причинно-спадкові взаємозалежності. Див. також Статевий добір, Добір штучний.

Літ.: Дарвін Ч. Походження видів. К.- X., 1949; Шмальгаузен И. И. Факторы эволюции. М., 1968; Шеппард Ф. М. Естественный отбор и наследственность. Пер. с англ. М., 1970.

О. П. Маркевич

 

Схожі за змістом слова та фрази