Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow пер-план arrow ПЕРЛЮСТРАЦІЯ
   

ПЕРЛЮСТРАЦІЯ

(від лат. - оглядати) — таємне розпечатування і перегляд держ. або ін. органами чи особами пошт, кореспонденції без відома адресата з метою цензури чи нагляду. Набула поширення у Серед, віки з організацією в країнах Європи централізованої держ. пошти. У Франції, зокрема, після проведення королем Генріхом IV пошт, реформи 1590 держ. чиновники регулярно розпечатували і прочитували чужі листи. 1628, з ініціативи кардинала Рішельє, при центр, поштамті в Парижі організовано спец, таємну службу, осн. завданням якої стає П. кореспонденції. П. отримала назву «чорний кабінет». На поч. 18 ст. мережа «чорних кабінетів» створюється в Іспанії, Нідерландах, Пн. Італії та ін. країнах Європи.

В серед. 19 ст. бурж. ре форми в європ. д-вах призвели до обмеження абс. влади монархів та їх поліц. відомств. Проголошені принципи свободи і рівності стали несумісними з цензурою листування. Функціонування «чорних кабінетів» було припинено: в Англії — 1844, Франції та Австрії — у 1848. Але через деякий час їх діяльність знову відновлюють спецслужби.

В Рос. імперії П. стали практикувати в 17 ст., насамперед щодо листування іноземців. Шир. масштабів вона набула за царювання Єлизавети Петрівни і Катерини II, а особливо Миколи І, коли П. почала застосовуватися як «засіб боротьби з внутрішнім ворогом». За її допомогою уряд намагався з'ясувати політ, настрої у д-ві, попередити можливість заворушень тощо. Вел. увагу приділяв П. керівник III відділення О. Бенкендорф. Перлюстрація, вважав він, є одним з найголовніших засобів до відкриття істини, способом припинення зла на самому його початку, «вона служить також показником поглядів і напряму думок публіки про сучасні події та про різні урядові заходи і розпорядження». За пропозицією Бенкендорфа при поштамтах у найб. містах імперії було утв. особливі таємні експедиції, чиновники яких займалися П.

У зв'язку з наростанням рев. руху в Росії у 80-х рр. 19 ст. було засновано перлюстраційні пункти в Петербурзі, Москві, Києві, Харкові, Одесі, Тифлісі та Варшаві. Офіційно вони називалися «таємними відділеннями». Ці пункти утворювалися при відділах цензури іноз. газет та журналів. Заг. керівництво П. у масштабах усієї д-ви покладалося на ст. цензора при Петерб. поштамті. Відділи цензури на місцях безпосередньо підпорядковувалися ст. цензору. Останній підпорядковувався особисто міністру внутр. справ, від якого одержував розпорядження і санкції на проведення робіт з П. За чинним у Рос. імперії зак-вом П. формально вважалася незакон, діяльністю. Ряд статей Уложення про покарання за порушення Поштового Статуту (1858) передбачати крим. відповідальність за порушення таємниці кореспонденції. Тим часом на поч. 20 ст. у Росії щороку перлюструвалося бл. 380 тис. листів. За рад. часів П. широко використовувалася у б-бі з інакомисленням. У складі спецслужб існувати підрозділи, які здійснювали П. кореспонденції, зокрема листів, що надходили з-за кордону чи відправлялися за кордон.

Літ.: Брикнер А. Вскрытие чужих писем и депеш при Екатерине II (перлюстрация). «Рус. старина», 1873, № І; Бакай М. Е. О «черных кабинетах» в России. «Былое», 1908, № 7; О перлюстрации писем в начале XIX в. «Красный Архив», 1927, т. 6 (25); Кантор Р. К истории «черных кабинетов». «Каторга и ссылка», 1927, № 8; Всемирная история шпионажа. М., 2000; Ярмиш О. Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кін. XIX — на поч. XX ст. X 2001.

В. М. Чисніков.