Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow З-зас arrow ЗАКОНОДАВСТВО
   

ЗАКОНОДАВСТВО

— система нормат. актів, якими регулюються сусп. відносини. Є гол. засобом реалізації функцій законод. влади. В Україні даний термін вживається у кількох значеннях: 1) Система законів України. Формується Верховною Радою України як єдиним органом законод. влади. Головною, визначальною складовою цієї системи є Конституція України 1996. Всі ін. закони приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8). Складовою частиною 3. є і міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана ВР України шляхом прийняття закону про ратифікацію відповідного договору (ст. 9 Конституції України). За Законом України «Про міжнародні договори України» 1993 ратифіковані ВР договори застосовуються у порядку, передбаченому для норм нац. зак-ва.

2) У широкому значенні — система законів та ін. нормативних актів, що приймаються ВР України та вищими органами викон. влади, — постанови ВР, укази Президента України, постанови і декрети Кабінету Міністрів України. Ці акти розвивають, конкретизують відповідні закони і за діючою в Україні доктриною не повинні їм суперечити. Крім того, вказані акти, як і закони, приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй (ст. 8). Юрид. сила нормат. актів визначається компетенцією держ. органу, який приймає відповідний акт. Складовою частиною 3. у цьому розумінні є і міжнар. договори, ратифіковані законом чи постановою ВР України. Поняття «законодавство» у широкому значенні використовують при здійсненні його систематизації та в деяких ін. випадках. Саме так витлумачив термін «законодавство», вжитий у ч. З ст. 21 Кодексу законів про працю України, Конституційний Суд України своїм рішенням від 9.VII 1998. 3) У найширшому значенні — система законів і постанов ВР України, указів Президента України, постанов, декретів і розпоряджень КМ України, а також нормат. актів міністерств і відомств, місц. рад та місц. держ. адміністрацій. До 3. у цьому тлумаченні належать також Конституція АР Крим, закони ВР і постанови РМ АР Крим, міжнар. договори, згода на обов'язковість яких дана ВР України.

Законами та ін. правовими актами регулюються сусп. відносини в цілому або окремі їх види. Це є підставою для виділення у системі 3. його окр. галузей — цив., адм., кримінального 3. тощо. Цим галузям властиві як спільні для всього 3. риси, так і певні особливості, обумовлені специфікою предмета і методом правового регулювання. 3. взаємодіє з правом за принципом єдності форми і змісту. 3. є зовн. формою вираження права. У свою чергу, право впливає на характер і зміст 3.

Ефективність 3. в цілому та його галузей обумовлена виробленими теорією і практикою вимогами. Це, зокрема, наук, обгрунтованість і належна якість законів та ін. нормат. актів, їх системна узгодженість, забезпечення реалізації 3. відповідними гарантіями і механізмами тощо. Важливою також є вимога гармонізації нац. 3. України з нормами та принципами міжнар. права. Крім вказаних вище значень терміна «законодавство», під ним також розуміється один з осн. методів здійснення правотв. функції д-ви, який полягає у діяльності відповідних держ. органів по розробці, розгляду, прийняттю і оприлюдненню законів та ін. нормат. актів.

Літ.: Конституция, закон, подзаконный акт. М.. 1994; Бобровник С. В., Богінич О. Л. Система зак-ва України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. К., 1994; Зак-во: проблеми ефективності. К., 1995; Вдосконалення зак-ва України в сучас. умовах. К., 1996.

Ю. С. Шемшученко.

 

Схожі за змістом слова та фрази