Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow О-орб arrow ОЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ
   

ОЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ

Александр Македонський, Олександр (Александр) Великий (21.VIІ 356 до н. е., м. Пелла — 13.VI 323 до н. е., Вавилон) — цар Македонії з 336 до н. е., один з

Олександр Македонський - leksika.com.ua

найвідоміших військових і держ. діячів Давнього світу. Син царя Філіппа II. Отримав домашню освіту, був вихованцем Арістотеля, військову підготовку дістав у свого батька. Орг. талант О. М. як полководця виявився ще під час битви при Херонеї (338 до н. е.), якою завершилося підкорення грец. полісів і встановлення над ними макед. гегемонії. Після вбивства 336 до н. е. Філіппа II О. М. посів цар. престол і узявся за реалізацію ідеї батька — убезпечити Македонію і грец. поліси із заходу, півночі й сходу. Він відкинув на захід і північ ворогів. У 334 до н. е. на чолі макед. армії О. М. розпочав низку військ, походів, що тривали 10 років. їх наслідком стало завоювання Малої і Серед. Азії, Єгипту, Лівії. Здобуті військом О. М. перемоги побл. р. Гранік (334 до н. е.), м. Ісси (333 до н. е.), м. Гавгамелів (331 до н. е.) увійшли до історії воєн, мистецтва. О. М. утворив найбільшу в Давньому світі імперію (від Дунаю до Інду) зі столицею у м. Вавилоні. Проте спроба підкорити Скіфію (похід намісника О. М. у Понті Зопіріона бл. 331 до н. е.) завершилася поразкою македонців. У 327 до н. е. О. М. рушив на Індію, однак його армія, виснажена війнами, змушена була повернутися у Малу Азію.

Там О. М. розгорнув підготовку до нових походів, але несподівано на 33-му році життя помер.

У внутр. політиці О. М. проголошував ідеї миру і згоди під егідою божественної монархій, влади. Він прагнув втілити ідеї права і справедливості, закону і законності, безпеки д-ви та її населення, що їх сприйняв від Арістотеля. Однак досягненню цих ідеалів завадила налаштованість О. М. переважно на зовн. завоювання. З цією метою О. М. реорганізував армію, забезпечив її боєздатність. В утвореній О. М. імперії виробився ориг. стиль держ. управління. Центр, управління здійснювалося царем з допомогою представників макед.-грец. і перс, знаті. Гол. органом імперії О. М. було фін. відомство. Найвищими адм.-посадовими особами після царя вважалися хіларх — його найближчий помічник та гол. секретар, який відав кореспонденцією монарха. Основною опорою О. М. в управлінні імперією була армія. Екон. проблеми вирішували призначені царем особи та керівники місц. структур управління. О. М. у ці справи втручався лише в разі необхідності вирішення питань, які впливали на боєздатність армії. У завойованих країнах було збудовано дороги, мости, канали, гавані, що значно пожвавило торгівлю на Бл. і Серед. Сході, а також створено умови для поширення різноманіт. видів ремісн. в-ва, утвердження макед.-грец. досвіду в питаннях освіти і культури. Було засновано багато міст, зокрема Александрію (майб. столицю Давнього Єгипту). Особливістю держ. діяльності О. М. була його орієнтація на довгострокову стратегію держ.-сусп. розвитку, наполегливість і послідовність у здійсненні наміченого. Перед підкореними країнами О. М. намагався постати не як завойовник, а як творець рівноправної державності, орієнтованої на гармон. співжиття багатьох народів. Після смерті О. М. його імперія розпалася на окр. д-ви.

Літ.: Шахермайр Ф. Александр Македонский. М., 1986; История Европьі с древнейших времен до наших дней, т. 1. Древняя Европа. М., 1988; Дейвіс Н. Європа: Історія. К., 2001. М. Р. Вулевич.

 

Схожі за змістом слова та фрази