Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ
   

ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ

- володіння і користування землею у визначеному законом порядку. Інститут права володіння землею був введений в Україні з 15.Ш.1991 зі вступом у дію Земельного кодексу Української РСР, прийнятого ВР УРСР 18.ХІІ 1990. Передувало цьому затвердження на поч. 1990 ВР СРСР Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про землю. Прийняття нових актів зем. зак-ва було зумовлено потребами лібералізації зем. відносин у с. г., необхідністю надання сільськогосп. товаровиробникам та гр-нам, які отримали земельні ділянки для особистих потреб, дод. гарантій прав на землю порівняно з тими гарантіями, які були встановлені для землекористувачів. Проте надання сільськогосп. товаровиробникам та гр-нам таких гарантій передбачалося здійснити без зміни основи зем. ладу країни того періоду — виключної власності д-ви на землю. З цією метою у зем. зак-во був введений інститут права 3. у двох формах: довічне успадковуване 3. гр-н та постійне 3. юрид. осіб. У довічне успадковуване володіння гр-нам земля надавалася для: ведення сел. (фермерського) г-ва, ведення особистого підсоб. г-ва, буд-ва та обслуговування житл. будинку і госп. будівель, садівництва, дачного і гараж, буд-ва, традиційних нар. промислів. У пост, володіння земля надавалася колгоспам, радгоспам, іншим держ., кооп., громад, підприємствам, установам та організаціям, реліг. організаціям для ведення сільс. та ліс. г-ва.

Гр-ни та юрид. особи не ставали власниками переданих їм у володіння зем. ділянок. Переважну більшість їх правомочностей становили правомочності лише по володінню і користуванню землею. Землеволодільці мали право: самостійно господарювати на землі; власності на вироблену сільськогосп. продукцію та доходи від її реалізації; використовувати у встановленому порядку для потреб г-ва наявні на зем. ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також експлуатувати ін. корисні властивості землі; зводити у встановленому порядку жилі, вироб., культур.-побут, та ін. будівлі і споруди; власності на посіви та посадки сільськогосп. культур і насаджень; отримувати від нового землеволодільця, землекористувача чи місц. ради компенсацію за підвищення родючості землі у випадку вилучення чи добровільної відмови від зем. ділянки.

Водночас землеволодільці були наділені і деякими правомочностями власника землі. Зокрема, землеволодільці (юрид. особи) мали право в дуже обмежених законом випадках і на підставі рішення місц. ради передавати зем. ділянки у тимчас. користування ін. особам, а гр-ни, до того ж, — ще й передавати належні їм зем. ділянки у спадщину. Інститут права 3. проіснував у країні недовго і був скасований 13.III 1992 з набуттям чинності нової ред. Земельного кодексу України, в якій інститут права довічного успадковуваного володіння землею був замінений інститутом права приват, власності на землю, а інститут пост, володіння землею — гол. чин. інститутом права колект. власності на землю.

Я. Ф. Кулинич.

 

Схожі за змістом слова та фрази