Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow орг-ощ arrow ОСОБЛИВИЙ ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
   

ОСОБЛИВИЙ ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

- спец. процедури, передбачені крим.-процес, зак-вом України: щодо кримінальних справ про злочини неповнолітніх та злочини, для яких введено протокольну форму досуд. підготовки мат-лів; у справах приват, і приватно-публіч. обвинувачення; у справах про застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності чи обмеженої осудності та осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину.

У справах про злочини неповнолітніх обов'язковими є провадження досудового слідства і участь захисника при провадженні всіх слідчих дій та у розгляді справи в суді першої інстанції. Крім обставин, які встановлюються в усіх крим. справах, слідчий повинен також з'ясувати: вік неповнолітнього; його стан здоров'я та заг. розвиток, умови життя і виховання, обставини, які негативно впливали на виховання неповнолітнього, наявність дорослих підмовників та ін. осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність, тощо (ст. 433 КПК України). При пред'явленні обвинувачення і допиті неповнолітнього можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи ін. законні представники. Закон, представник неповнолітнього може бути присутній і під час оголошення про закінчення слідства та пред'явлення мат-лів справи.

В суд. засідання викликаються батьки або ін. законні представники неповноліт. підсудного. Суд має право викликати представників служб у справах неповнолітніх, а також підприємств, установ, організацій, в яких навчався чи працював неповнолітній. При постановленні вироку суд зобов'язаний обговорити питання про призначення громад, вихователя у разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням чи застосування покарання, не зв'язаного з позбавленням волі. Коли суд при розгляді крим. справи дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або серед, тяжкості, без покарання, він виносить ухвалу, а суддя постанову про закриття крим. справи і вирішує питання про застосування до неповнолітнього примус, заходів вих. характеру, передбачених ч. 2 ст. 105 КК України. Слідчий, встановивши, що суспільно небезпечне діяння вчинено особою віком від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива крим. відповідальність, виносить вмотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примус, заходів вихов. характеру. Неповнолітньому, а також його батькам або особам, які їх заміняють, надається можливість ознайомитися з усіма мат-лами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами захисника. Після цього справа надсилається прокурору. Якщо слідчий встановить, що суспільно небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла 11-річного віку, він виносить постанову про закриття справи, надає можливість згаданим вище особам ознайомитися з мат-лами справи, про що повідомляє прокурора і службу у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.

Одержавши від слідчого крим. справу, прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови і приймає одне з таких рішень: дає письм. згоду з постановою слідчого і надправляє справу до суду; скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з письм. вказівками; змінює постанову слідчого або виносить нову постанову (ст. 232і КПК). Суддя або голова суду справу призначає до розгляду в суд. засіданні або повертає прокурору вмотивованою постановою. Розгляд справ щодо неповнолітніх може проводитися у закритому суд. засіданні. Протокольну форму досуд. підготовки мат-лів органами дізнання передбачено у справах про такі злочини, як крадіжка, грабіж, шахрайство без обтяжливих обставин (ч. 1 ст. 185, 186, 190 КК), умисне знищення або пошкодження майна гр-н (ч. 1 ст. 194 КК), ухилення від сплати податків, зборів, ін. обов'язкових платежів (ч. 1 ст. 212 КК) та ін. злочини, перелічені у ст. 425 КПК.

У цих справах органи дізнання не пізніше як у 10-денний строк встановлюють обставини вчинення злочину та особу правопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевидців та ін. осіб, довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та ін. мат-ли, які мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, у разі неможливості в 10-денний строк зібрати необхідні мат-ли, цей строк може бути продовжено відповід. прокурором, але не більш як до 20 днів.

Про обставини вчинення злочину складається протокол, в якому зазначаються: час і місце його складання; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та ін. істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника; кваліфікація злочину за статтею КК. До протоколу приєднуються всі мат-ли, а також список осіб, які підлягають виклику в суд. Протокол затверджується нач. органу дізнання, після чого всі мат-ли пред'являються правопорушнику для ознайомлення. Протокол разом з мат-лам и надсилається прокурору (ст. 426 КПК). Прокурор, визнавши мат-ли досуд. підготовки достатніми для розгляду в суд. засіданні, виносить постанову про порушення крим. справи, обирає щодо правопорушника в необхід. випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає мат-ли для провадження досуд. слідства, а в разі відсутності підстав до порушення крим. справи відмовляє в її порушенні (ст. 430 КПК). Справи про злочини, перелічені в ст. 425, підлягають розгляду в суді не пізніше як у 10-денний строк з моменту надходження мат-лів до суду. При розгляді таких справ суддя має право повернути їх для провадження досуд. слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істотних дод. обставин, які не можуть бути встановлені в суд. засіданні. Відповідно до ст. 27 КПК справи приват, обвинувачення (про злочини, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 356 КК) порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить у такому разі право підтримувати обвинувачення. У цих справах дізнання і досуд. слідство не проводяться. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, підсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку. Суддя, одержавши від потерпілого скаргу, приймає одне з таких рішень: залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку, та повертає її особі, яка подала скаргу; за наявності до того підстав відмовляє в порушенні крим. справи або надсилає її за належністю прокурору; за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, порушує крим. справу і призначає її до розгляду (ст. 251 КПК).

Підсудному не пізніше як за 3 доби до дня слухання справи повинна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення крим. справи та повістка про виклик його в суд. засідання. Якщо справа порушується щодо неповнолітнього або особи, яка через свої фіз. чи псих, вади не може сама здійснювати своє право на захист, суддя зобов'язаний передати справу для провадження досуд. слідства. У виняткових випадках справу про зазначені злочини може бути порушено й за відсутності скарги потерпілого. Таке право надано законом лише прокурору за умови, якщо справа має особливе громад, значення, а також коли потерпілий через свій безпорад. стан, залежність від обвинуваченого чи з ін. причин не може захистити свої законні інтереси. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досуд. слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у заг. порядку і в разі примирення потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.

У стадії суд. розгляду потерпілий є приват, обвинувачем і має право особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення і брати участь у суд. дебатах. Суд. слідство починається з оголошення скарги потерпілого і проводиться у такому ж порядку, як і в ін. справах.

Прокурор має право в будь-який момент вступити у справу приват, обвинувачення і підтримати держ. обвинувачення у суді, коли цього вимагає охорона держ. або громад, інтересів чи прав гр-н.

Справи приватно-публічного обвинувачення (про зґвалтування без обтяжливих обставин, передбачені ч. 1 ст. 152 КК), порушуються прокурором, слідчим, органом дізнання, судом не інакше як за скаргою потерпілої особи, але закривати їх за примиренням потерпілої особи з обвинуваченим, підсудним не можна. Такі справи розслідуються і розглядаються у суді в заг. порядку. Як виняток, за відсутності скарги потерпілої особи справу може порушити прокурор, якщо потерпіла (потерпілий) через безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з ін. причин не може захистити свої законні інтереси.

У справах про неосудних, обмежено осудних і осіб, які захворіли на псих, хворобу після вчинення злочину, обов'язково проводиться досуд. слідство. Захисник допускається до участі в таких справах з моменту встановлення факту наявності в особи псих, хвороби. Після закінчення досуд. слідства в таких справах складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примус, заходів мед. характеру. Ця постанова разом із справою надсилається прокуророві. Прокурор, одержавши справу і погодившись з постановою, затверджує її та надсилає справу до суду, в противному разі повертає справу зі своєю письм. вказівкою слідчому для проведення дод. досуд. слідства (ст. 418 КПК). Справи, що надійшли до суду, суддя або голова суду, якщо погодяться з постановою слідчого, вносять в суд. засідання. Розгляд справи проводиться у відкритому суд. засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника. Участь особи, щодо якої розглядається справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання. Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності чи обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на псих, хворобу, яка виключає застосування покарання, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про застосування примус, заходів мед. характеру, з зазначенням яких саме. Якщо суд визнає непотрібним застосовувати примус, заходи мед. характеру, виносить ухвалу (постанову) про закриття справи.

Скасування або зміна призначених судом примус, заходів мед. характеру можливі лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах мед. характеру. Розгляд судом цього питання проводиться у такому ж порядку, як і про застосування примус, заходів мед. характеру за поданням гол. психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований мед. заклад, де тримають дану особу. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів. Одночасно із скасуванням примус, заходу мед. характеру щодо особи, яка захворіла на душевну хворобу після вчинення злочину, а потім видужала, суд має вирішити питання про відновлення крим. справи та направлення її для провадження досуд. слідства чи суд. розгляду. Крім того, з 29.VI 2000 введено особливий порядок розгляду судами подання слідчого і крим. справи при застосуванні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строку тримання під вартою, проведення обшуку і огляду житла чи ін. володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 165, 1652, 1653, 177, 187, 190 КПК).

В. Т. Маляренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази