Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОВІТ
   

ПОВІТ

— 1) Адм.-тер. та судова одиниця у Польс. королівстві, Вел. князівстві Литовському, згодом у Речі Посполитій та на укр. землях, що входили до складу цих держав. Термін використовується з кін. 13 ст. На укр. землях до 2-ї половини 16 ст. не було вироблено чітких форм місц. самоврядування. При організації нових адм. утворень брався до уваги давньо-рус. поділ. Основою нового адм. поділу на укр. землях були округи — староства, які часто називалися П. На систему адм. поділу, суд. устрою та шляхет. самоврядування за польс. зразком найперше перейшли західноукр. землі — Галичина, Белзька земля, а також Поділля. Форм, запровадження польс. адм. права тут відбулося у результаті реформ 1425—35. З цих укр. територій було утв. три воєводства: Руське, Подільське і Белзьке. Холмщина ж і далі існувала як окр. земля, хоча номінально була включена до Руського воєводства. Останнє складалося з земель (округів): Львівської, Перемишльської (Перемиської), Галицької і Саноцької, які поділялися на П. Поділ на П. у воєводствах мав значні відмінності залежно від істор. території. По-іншому вводилися у коло польс. права східноукр. землі. Офіційно це відбувалося за корол. постановами після Люблінської унії 1569, згідно з якою названі території перейшли від Вел. князівства Литовського до Польс. королівства у складі Речі Посполитої. Однак у багатьох випадках їхній сусп.-політ, та адм. устрій став дуже наближеним до польс. форм ще раніше, згідно з реформами у Вел. князівстві Литовському, так що прилучення до Польщі тільки організаційно закріпило ці перетворення. Основою адм. поділу Вел. князівства Литовського, в т. ч. східноукраїнських земель, був округ намісника (старости, державця), який найчастіше називався П. Території таких П. були неоднаковими, здебільшого вони вже сформувалися на серед ину 16 ст. Згідно з проведеними у 1564—66 у князівстві реформами всю територію д-ви було поділено на 30 судових П. з виб. суддями з-поміж шляхти, а також утворено у Литві 13 воєводств, які складалися з П. на чолі зі старостами. Отже, П. набули функцій суд.-адм. округів (такий поділ в основному зберігався і після 1569). Однак далеко не вся територія воєводства поділялася на П. У кожному воєводстві існувала значна кількість волостей, що не входили до повітової організації. На Волині це були волості Острозьких, Сангушків, Збаразьких тощо. У Побужжі, крім П., існувало князівство Кобринське, яке стало окремим П. після ви-гасання роду Кобринських. Князівства Пінське й Турівське також стали П. після вимирання князівських династій. Після Люблін, унії 1569 до Польс. королівства було долучено зі складу Вел. князівства Литовського воєводства з укр. населенням: Волинське, Київське, Брацлавське, Подільське і Підляське. Берестейське воєводство, де теж проживали українці, залишилося у складі Литви. У 1635, після повернення Моск. князівством сіверських земель Польщі, було утв. Чернігівське воєводство.

До складу названих воєводств входили такі суд.-адм. П.: Волинського — Луцький, Воло-димирський і Кременецький; Брацлавського — Вінницький і Брацлавський; Чернігівського — Чернігівський і Новгород-Сіверський; Київського — Житомирський, Київський та Овруцький. Величезні простори Пд.-Сх. України (Пд. Київщина і Переяславщина) формально належали до Київського П. Тут були великі магнат, латифундії і королівщини-староства (Білоцерківське, Канівське, Корсунське, Бо-гуславське, Черкаське, Переяславське, Остерське, Ніжинське та ін.), що управлялися не-судовими старостами.

Кожен П. мав свій земський суд, підкоморський суд, а також гродський суд, на чолі якого був повіт, староста, глава пов. адміністрації. Шляхта кожного П. становила окремий військ, підрозділ, що виступав під корогвою свого П. Після Нац.-визв. війни укр. народу серед. 17 ст. в частині України, що відійшла до Моск. д-ви, було запроваджено полково-сотенний устрій. На укр. землях, що залишилися у складі Речі Посполитої, поділ на воєводства і П. зберігався до кін. 18 ст., коли ці землі перейшли до Рос. імперії та Австрії. 2) Укр. назва уєзда — рос. адм.-тер. одиниці, запровадженої на укр. землях у складі Рос.

імперії у 80-х pp. 18 ст. після ліквідації політ, автономії України. До кін. 18 ст. рос. систему адм.-тер. поділу (губернія — уєзд) було поширено на більшу частину тер. України, в т. ч. Правобережну, що відійшла до Рос. імперії після першого (1772) та другого (1793) поділів Речі Посполитої. П. (уєзд) складався з пов. міста й підпорядкованої йому території. Адм.-поліц. владу в П. очолював справник. Згідно з земс. реформою 1864 в П. утв. земські зібрання (див. Земські установи). 1913 на укр. землях, що входили до складу Рос. імперії, було 99 П.

3) Адм.-тер. одиниця в Україні часів УНР і Укр. Д-ви 1917—19. Певний час поділ на губернії і П. зберігався в Україні після встановлення радянської влади. У зв'язку з проведенням районування на основі нового адм.-тер. поділу, що здійснювався в СРСР у 20-х pp. 20 ст., постановою ВУЦВК від 12.IV 1923 в Україні було ліквідовано П. і затверджено поділ на 53 округи (замість 102 П.).

4) Адм.-тер. одиниця у сучасних Молдові, Румунії та деяких ін. д-вах.

Літ.: Адм.-терр. деление Украины. X., 1923; Історія Укр. РСР, т. 2-3. К.. 1978-79; Дорошенко Д. Нарис історії України, т. 1. К., 1992; Крикун Н. Адм.-терр. устройство Правобереж. Украины в XV—XVIII вв. Границы воєводств в свете источников. К., 1992; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994.

Л. А. Сухих.

 

Схожі за змістом слова та фрази