Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow М-мил arrow МАХНО
   

МАХНО

Нестор Іванович [26.Х(7.ХІ) 1888, с. Гуляйполе, тепер місто Запоріз. обл. — 25.УІІ 1934, Париж] — один з керівників сел. рев. руху в Україні 20-х рр. 20 ст. Закін. церк.-парафіял. школу, наймитував, був робітником на з-ді. 1906 пристав до нечисленної анархістської орг-ції. За участь у терорист, діяльності засуджений до страти (1910), смертна кара була замінена довічною каторгою. Відбував покарання у Бутирській тюрмі (Москва). Звільнений після Лют. революції в Росії 1917 за амністією Тимчас. уряду. Влітку того ж року у Гуляйполі створив «чорну гвардію». Став головою місц. селянської спілки, виконкому ради роб. депутатів, профспілки деревообробників та металістів. Деякий час працював у суд. комісії. Не визнавав ні Тимчас. уряду Росії, ні Укр. Центр. Ради. Вважав себе революціонером, оборонцем інтересів селян. М. був харизматичним типом сел. ватажка. Виступав за безвладне сусп-во, вільні труд, ради, повне самоврядування. Влітку 1918 очолив сел. повстання на Гуляйпільщині проти нім,-австр. військ і гетьм. режиму. Йшов на союз то з Директорією УНР, то з урядом рад. Росії. Сформував Революційну повстанську армію, що воювала з денікінцями, врангелівцями, частинами Черв, армії. 28.VIII 1921 з невеликим загоном перейшов кордон з Румунією. Жив і помер в еміграції, похований на париз. кладовищі Пер-Лашез. Залишив «Спогади» (опубл. в Україні 1991).

Літ.: Волковинський В. Нестор Махно: легенди і реальність. К.. 1994; Аршинов П. История махнов. движения 1918-1921. Запорожье, 1995.

Г. Г. Лемиденко.

 

Схожі за змістом слова та фрази