Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛІТОПИС САМІЙЛА ВЕЛИЧКА
   

ЛІТОПИС САМІЙЛА ВЕЛИЧКА

- укр. істо р.-літ. пам'ятка, створена в 1720-х рр. Його автор — кол. військ, канцелярист С. В. Величко. Складається з двох самост. частин: «Сказаніє о войне козацкой з поляками, через Зиновія Богдана Хмельницкого... в осмі літех точившойся» (події 1648—59) та «Повістованія літописная о малоросійских и иних отчасти поведеніях собранная и зде описанная» (події 1660—1700). Отже, літопис охоплює період 1648—1700 в Україні та європ. країнах, проте згадує і давніші та пізніші події (до 1725). Зберігся оригінал та один список літопису. Вперше виданий у 4 томах у 1848—64. При написанні твору автор використав значну кількість опублікованих і рукописних док-тів, літ. джерел та ін. С. В. Величко — прихильник монархії, обмеженої станово-представн. органами. Певним орієнтиром для нього був політ.-правовий устрій Речі Посполитої. Монарх, на його думку, є намісником Бога на Землі та має відповідні якості: справедливість і милосердя до підданих. Відносини монарха з підданими, об'єднаними у стани, є договірними. Такі договори укладаються при обранні монарха, вони передбачають права та обов'язки сторін і затверджуються взаєм, присягою. Порушення договірних відносин з боку суверена звільняє підданих від присяги і дає їм право на різні форми спротиву, зокрема на перехід — особистий або (за рішенням станів, насамперед дворянства певної території) колективний разом з територією — під протекцію до ін. монарха. Укр. народ для автора — насамперед соціально-політ. організм, який уособлюють шляхта і козацтво. Козацтво через свою військ, службу по охороні Речі Посполитої від зовн. ворогів (насамперед Осман. імперії та Кримського ханства) здобуло спадкові станові права, рівні шляхетським. Тому осн. змістом подій 1648—54 для С. В. Величка є рішення козацтва на чолі з Б. Хмельницьким про вихід з-під протекції польс. короля та прийняття протекції ін. монарха (моск. царя) разом зі своєю територією — Україною. С. В. Величко не вважає, що визв. війна укр. народу серед. 17 ст. призвела до зміни соціальної організації укр. сусп-ва. Система адміністрації Війська Запорізького для автора повністю відповідає традиц. козацькому самоврядуванню. Загалом автор не бачить альтернатив перебуванню України під владою того чи ін. монарха — за безумовного збереження прав укр. станів, до яких він включає право на самоврядування та використання податкових коштів на місц. потреби. Автор торкається окр. питань Переяславської угоди 1654. Держ.-правові відносини Війська Запорізького з Рос. д-вою в інтерпретації Л. С. В. у цілому відповідають конст. моделі тогочас. Речі Посполитої і визначаються як «союз і протекція». Автор засуджує звуження авт. прав Війська

ЛІТОПИС САМІЙЛА ВЕЛИЧКА  - leksika.com.ua

Запорізького цар. урядом, проте вважає, що питання їх відновлення слід розв'язувати шляхом не повстання, а відповідного аргументованою звернення до монарха (царя). Гетьм. титул автор літопису прирівнює до князівського. Він виступає за обмеження повноважень гетьмана, зокрема у фін. сфері, на користь представн. органу — Ген. військ, ради (ген. старшини та полковників). Зокрема, автор обґрунтовує необхідність виділення «військового» (який належить Війську Запорізькому) та гетьманського скарбів. Вирішення такої ситуації С. В. Величко вбачає у запровадженні посади ген. військового підскарбія, підзвітного Ген. військ, раді. Л. С. В. розмежовує божественне і природне (або натуральне) право, обстоює невід'ємність наданих Богом (природних) і натуральних (що випливають з природи живої істоти) прав людини. Земні закони мають відповідати природ, праву. Саме з погляду прагнення укр. козацтва відновити порушені Польщею природні права людини Л. С. В. розглядає визв. війну серед. 17 ст. Літописець приділяє значну увагу місцю Запорізької Січі в укр. політ, процесі. У ньому найповніше розкрита політ.-правова ідеологія Січі поч. 18 ст. Січ виступає як самост. політ, організм, що разом з Військом Запорізьким підпорядковується гетьману. Гетьман як керівник цих двох авт. утворень має обов'язково виконувати політ, волю Запоріз. Січі, виразником якої є військова рада та кошовий отаман. Рішення Січі є авторитетнішими, ніж Війська Запорізького, бо вона є давнішим утворенням, що поклало початок городовому козацтву. Запоріз. Січ у разі незадоволення гетьманом її потреб або у випадку незгоди з його політикою може визнати над собою владу ін. гетьмана або обрати власного. Для Січі гетьман виступає як посередник у її відносинах з монархом.

Л. С. В. включає у повному обсязі та докладному переказі загалом понад 210 справжніх та неавтент. док-тів, що датовані 1638—1700. Більшість з них є важливими джерелами для вивчення історії Укр. д-ви, права та політ.-правової думки.

Вид.: Величко С. Літопис, т. 1—2. К., 1991.

Літ.: Клепацький П. Г. Літопис Самійла Величка. Полтава, 1926; Діира Я. Самійло Величко та його літопис. «Історіогр. дослідження в Укр. РСР», 1971, в. 4; Апанович Е. Рукопис, светская книга XVIII в. на Украине: Истор. сборники. К., 1983; Герасименко Н. О. Істор. події 1648-1654 рр. в Україні у висвітленні С. Величка.

В кн.: Істор. спадщина у світлі сучас. досліджень. К., 1995.

О. В. Кресін.

 

Схожі за змістом слова та фрази