Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Н-неб arrow НАЙМАНСТВО
   

НАЙМАНСТВО

— міжнародний злочин, сутність якого полягає у вербуванні, використанні, фінансуванні й навчанні найманців, а також в їх безпосеред. участі у військ, чи спільних насильницьких діях. Н. забороняється Декларацією про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, 1970, де вказано: «Кожна держава зобов'язана утримуватися від організації чи заохочення організації нерегулярних сил або озброєних банд, в тому числі найманців, для вторгнення на територію іншої держави». Цей принцип знайшов свій розвиток у Міжнародний конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців 1989. Сусп. небезпека Н., як випливає з Конвенції, полягає у тому, що вчиненням цього злочину порушуються такі принципи міжнар. права, як суверенна рівність, політ, незалежність, тер. цілісність держав і самоуправління народів. Згідно з Конвенцією найманцем є особа: 1) спеціально завербована на місці чи за кордоном для того, щоб брати участь у воєн, конфлікті; 2) яка, беручи участь у воєн, діях, керується гол. чин. бажанням одержати особисту вигоду і якій дійсно обіцяно стороною чи за дорученням сторони, що перебуває у конфлікті, матеріальну винагороду, яка суттєво перевищує винагороду, обіцяну або виплачувану комбатантам такого ж рангу і функцій, які входять до складу ЗС даної сторони; 3) яка не є ані гр-нином сторони, що перебуває у конфлікті, ані особою, котра постійно живе на території, підконтрольній стороні, що перебуває у конфлікті; 4) яка не входить до особового складу ЗС сторони, що перебуває у конфлікті; 5) не направлена д-вою, що не є стороною конфлікту, для виконання офіц. обов'язків як особа, котра належить до особового складу її ЗС; 6) спеціально завербована на місці чи за кордоном для участі в спільних насильницьких діях, спрямованих на повалення уряду або підрив конст. ладу ін. чином; підрив тер. цілісності д-ви; 7) що спонукається за здійснення таких дій обіцянкою виплати або виплатою знач, матеріальної винагороди; 8) яка не є ні гр-нином , ні пост, жителем д-ви, проти якої спрямовані такі дії; 9) не направлена д-вою для виконання офіц. обов'язків; 10) яка не входить до особового складу ЗС д-ви, на території якої вчиняються такі дії. У ст. 5 Конвенції окремо зафіксовано, що держави-учасниці також не вербують, не використовують, не фшансують і не навчають найманців для протидії закон, здійсненню невід'ємного права народів на самовизначення, визнаного міжнар. правом, і вживають необхід. заходів до запобігання вербуванню, використанню, фінансуванню і навчанню найманців з цією метою. КК України передбачає крим. відповідальність за Н. (ст. 447). Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах ін. держав або у насильниц. діях, спрямованих на повалення держ. влади чи порушення тер. цілісності, а також використання найманців у військ, конфліктах чи діях караються позбавленням волі на строк від 3 до 8 років. Участь без дозволу відповід. органів держ. влади у збройних конфліктах ін. держав з метою одержання матеріальної винаг ороди карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Літ.: Блищенко И., Жданов Н. Наемничество — междунар. преступление. М., 1979; Україна в міжнар.-прав, відносинах, кн. 1. Б-ба із злочинністю та взаємна прав, допомога. К., 1996; Панов В. П. Междунар. уголов. право. М., 1997; Лукашук И. И., Наумов А. В. Междунар. уголов. право. М., 1999.

В. К. Грищук.