Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛЕГАТ
   

ЛЕГАТ

(лат. legatum, букв. — призначене за заповітом, від legare — заповідати; лат. legatus — посол, від legare — посилати) — 1) Заповідальний відказ, безоплатне заповідальне розпорядження про видачу спадкоємцем певної суми або речей якій-небудь третій особі. Л. створює сингулярну спадкоємність, за якою до легаторія (відказоотримувача) переходять лише права, обов'язки не переходять, а залишаються за спадкоємцем. Цей прадавній інститут уже був відомий Законам XII таблиць. Спочатку він мав забезпечити дружину і дітей, які виключалися з-поміж спадкоємців. За своєю юрид. природою Л. був речовим правом. Існувало два осн. види Л.: віндикаційний і зобов'язальний (кожен з них мав свої підвиди). Віндикаційний Л. (legatum per vindicationem) встановлював передачу права власності на річ, на яку спадкодавець мав квіритське право, або встановлював речове право (сервітут, узуфрукт, узус). Право власності на річ переходило безпосередньо від спадкодавця до відказоотримувача, який у разі відмови спадкоємця видати йому дану річ мав право вдатися до віндикаційного позову (від чого і назва цього підвиду Л.). Л. є зобов'язальною дією — зобов'язальний Л. (legatum per damnationem). Предметом цього відказу могло бути будь-яке виконання, передача або робота, річ спадкодавця, спадкоємця, відказоотримувача, але з певним правом на користь спадкоємця чи спадкодавця, у т. ч. чужа річ, будинок або зем. ділянка (з усім, що на ній знаходиться), спадщина як збірна річ, пенсія. 2) У Давньому Римі посол, призначуваний сенатом чи уповноважений, який виконував політ, доручення; в період пізньої республіки — пом. полководця або правитель провінції; в період принципату — намісник у провінціях. 3) Л. папський — титул вищого рангу дипломатичних представників папи римського.

О. А. Підопригора.

 

Схожі за змістом слова та фрази