Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
   

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

(МВС України) - центр, орган викон. влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Є гол. (провідним) органом у системі центр, органів викон. влади з питань формування і реалізації держ. політики у сфері захисту прав і свобод гр-н, інтересів сусп-ва і д-ви від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громад, порядку, забезпечення громад, безпеки, безпеки дорож руху та пож безпеки, охорони та оборони особливо важливих держ. об'єктів. Історія м-ва починається з Генерального секретарства (міністерства) внутрішніх справ УНР, утвореного в червні 1917 у складі першого Уряду України — Генерального секретаріату. До компетенції цього відомства належали питання агітації і пропаганди, роботи адм. установ, губ. і пов. комісарів. У січні 1918 секретарство стало називатися міністерством і мало своїм осн. завданням «охорону порядку та налагодження міліції». Займалося також справами міграції біженців, військ, призову, опіки та страхування. У віданні МВС у різні часи перебували питання діяльності церкви, охорони здоров'я, нагляду за тюрмами. Структура м-ва часто змінювалася. Колект. керівним органом була рада на чолі з міністром. За часів Центр. Ради посаду нар. міністра внутр. справ займали В. К. Винниченко, П. О. Христюк, М. С. Ткаченко. За гетьмана П. П. Скоропадського заг. завдання МВС були проголошені на з'їзді губ. старост та їх помічників у Києві 19.ІХ 1918: а) підтримка всіма засобами і силами «національного руху української самостійності — Гетьманства»; б) енергійна боротьба зі злочин, елементами, які виступали проти укр. державності; в) впорядкування місц. життя, тобто органів зем. та міського самоврядування. Структура центр, апарату МВС була такою: міністр, товариші (заступники) міністра, рада м-ва, департаменти. Міністрами внутр. справ у цей час призначалися Ф. А. Лизогуб, І. О. Кістяківський та В. Е. Рейнбот. Після падіння влади гетьмана при Директорії УНР 10.ХІІ 1918 був утв. Відділ внутр. справ для координації питань адм. управління на тер. УНР. Очолював його на правах міністра внутр. справ Л. І. Абрамович. До становлення Директорії адм. владу здійснював у Києві Укр. рев. комітет у складі 14 комісарів. За його наказом від 17.ХІІ 1918 комісаром внутр. справ було призначено А А Пі-соцького. В уряді Директорії посаду міністра внутр. справ у 1919—20 займали О. К. Мицюк, Г. П. Чижевський, О. П. Морозовський, П. О. Христюк, І. П. Мазепа, М. І. Білинський та О. X. Саліковський. Діяльність МВС у цей період зосереджувалася переважно на нагляді за роботою місц. органів самоврядування та охороні громад, порядку. Із серпня 1919 при м-ві діяла особлива нарада, яка в позасуд. порядку розглядала справи осіб, діяльність яких загрожувала «республіканському ладу, спокою і внутрішньому порядку УНР». Міністрові внутр. справ надавалося право особисто застосовувати міри покарання за різні правопорушення: накладати штраф — до 30 тис. гривень; виносити рішення про ув'язнення — до 3 місяців. Історія МВС рад. України починається з 30.ХІІ 1917, коли у складі першого рад. уряду — Нар. секретаріату було утворене Нар. секретарство внутр. справ. 18.IV 1918 воно припинило свою діяльність у зв'язку з реорганізацією уряду в Повстанське бюро. Нар. секретарями внутр. справ призначалися Є. Б. Бош, А В. Іванов, Ю. М. Коцюбинський.

30.ХІ 1918 декретом Тимчасового роб.-сел. уряду був утв. Відділ внутр. справ на чолі з В. К. Аверіним для заг. керівництва всією роботою по організації рад. влади на місцях. 29.1 1919 він переїв, на Нар. комісаріат внутр. справ УСРР (НКВС УСРР). Його наркомами по 1930 включно були В. К. Аверін, К. Є. Ворошилов, X. Г. Раковський, В. П. Антонов-Саратовський, П. А. Кін, М. О. Скрипник, В. М. Манцев, І. Г. Ніколаєн-ко, С. Ф. Буздалін, В. А. Балицький.

У грудні 1930 постановою ЦВК та РНК СРСР республіканські НКВС були ліквідовані, а в липні 1934 знову поновлені і підпорядковані союзно-республіканському НКВС СРСР. У 2-й пол. 30-х pp. Наркомат внутр. справ УРСР фактично став позаконст. органом, оскільки був остаточно виведений з-під держ. контролю. Його діяльність здійснювалася на підставі рішень парт, органів та власних нормат. актів. У 30—40-х pp. НКВС очолювали наркоми В. А Балицький, І. М. Леплевський, О. І. Успенський, А 3. Кобулов, І. О. Серов, В. Т. Сергієнко, В. С. Рясной. Напередодні та під час Вел. Вітчизн. війни НКВС УРСР, згідно із загальносоюз. зак-вом, неодноразово реорганізувався. У березні 1941 з його складу виділилися в окр. наркомат органи держ. безпеки — НКДБ. На поч. серпня того ж року вони знову влилися в НКВС УРСР, а в травні 1943 у черговий раз стали самост. наркоматом. У березні 1946 НКВС був перейм, на М-во внутр. справ УРСР. У 1949—53 воно значною мірою змінило свій профіль у результаті передачі міліції і карного розшуку до складу М-ва держ. безпеки. Після смерті Й. В. Сталіна на підставі закону від 15.ІІІ 1953 МВС і МДБ були об'єднані в МВС СРСР. В УРСР ця реорганізація здійснювалася згідно з указом Президії ВР УРСР від 10.IV 1953. У березні 1954 органи держ. безпеки вийшли зі складу МВС у зв'язку з утворенням Комітету держ. безпеки (КДБ) при РМ СРСР та аналогія, к-тів при РМ союз, республік. У ці роки відповідно до рішень ЦК КПРС про посилення парт, керівництва правоохор. органами і зміцнення соц. законності були ліквідовані органи позасудової репресії — особливі засідання при МВС, утворені ще 1934, скасовані трибунали у військах МВС. Поновлено подвійне підпорядкування місц. органів внутр. справ: радам та їх виконкомам і вищому органу внутр. справ. У зв'язку із заходами щодо розширення прав союз, республік 13.1 1960 ліквідовано МВС СРСР. Більшість його функцій — керівництво міліцією, пож. схороною, ЗАГС та ін. — відійшло до МВС союз, республік, які 1962 стали називатися міністерствами охорони громадського порядку (МОГП). 26.УІІ 1966 Президія ВР СРСР прийняла указ про утворення союзно-респ. МОГП СРСР. 25.ХІ 1968 воно перейм, на МВС СРСР. В УРСР МВС одержало цю назву на підставі указу Президії ВР УРСР від 9.ХІІ 1968. Перебудова одночасно торкнулася і системи МВС на місцях. На базі органів міліції були утв. відділи (управління) внутр. справ, до яких увійшли також підрозділи держ. пожеж нагляду і випр. робіт. При міських та район, відділах внутр. справ організовано слідчі відділення. МВС УРСР належало до союзно-респ. міністерств (за винятком 1960— 66, коли не було союз. МВС) і підпорядковувалося як РМ УРСР, так і МВС (МОГП) СРСР. Структурні зміни в МВС продовжувалися і в 70— 80-х рр. Зокрема, для підвищення рівня орг. роботи в органах внутр. справ утв. орг.-інспекторські управління (відділи), які були реорганізовані у штаби; запроваджено профілакт. службу. Міністрами внутр. справ УРСР були: Т. А Строкач, П. Я. Мешик, О. М. Бровкін, І. X. Головченко, І. Д. Гладуш, А В. Василишин. Після проголошення незалежності України (1991) МВС вийшло з підпорядкування відповідному союз, м-ву, істотно перебудувало свою роботу. Положення про МВС України було затв. Президентом України 7.Х 1992. В 1994 та 1999 до Положення вносилися зміни та доповнення. Тоді завданнями М-ва було визначено: захист прав і свобод гр-н, інтересів сусп-ва і д-ви від протиправних посягань; охорона громад, порядку і забезпечення громад, безпеки; участь у розробці та реалізації держ. політики щодо боротьби зі злочинністю; забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини; вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень; організація роботи щодо забезпечення безпеки дорож. руху та пож. безпеки; визначення осн. напрямів удосконалення роботи органів внутр. справ, надання їм орг.-метод. і практ. допомоги; забезпечення законності у діяльності працівників і військовослужбовців системи МВС тощо.

Чинне Положення про МВС України затв. Президентом України 17.Х 20 00. Осн. завданнями М-ва є: організація і координація діяльності органів внутр. справ щодо захисту прав і свобод гр-н, інтересів сусп-ва і д-ви від протиправ. посягань, охорони громад, порядку і забезпечення громад, безпеки, участь у розробленні та реалізації держ. політики щодо боротьби з корупцією; забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття та розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень; організація охорони та оборони внутр. військами особливо важливих держ. об'єктів; забезпечення реалізації держ політики з питань громадянства; забезпечення проведення паспортної, реєстрац. та міграц. роботи; організація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорож. руху та пож безпеки; здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності; визначення осн. напрямів удосконалення роботи органів внутр. справ, надання їм орг.-метод. та практ. допомоги; підготовка органів внутр. справ та внутр. військ для інтеграції України до Європейського Союзу.

Для виконання покладених на МВС завдань юно має право: представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнар. організаціях та під час укладання міжнар. договорів; одержувати від центр, та місц. органів викон. влади, органів місц. самоврядування, підприємств, установ та організацій необхідну інформацію, док-ти і матеріали; залучати спеціалістів центр, та місц. органів викон. влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; перевіряти додержання центр, та місц. органами викон. влади, органами місц. самоврядування, підприємствами, установами та організаціями і гр-нами правил пож. безпеки, безпеки дорож руху, дозвільної системи, займатися відповідно до зак-ва госп. діяльністю; у встановленому порядку скликати наради з питань, що належать до його компетенції.

Систему органів внугр. справ України становлять: МВС України, гол. управління МВС України — в АР Крим, м. Києві і Київській обл.; управління в областях, м. Севастополі; районні, міські, районні у містах відділи (управління) внугр. справ; органи внугр. справ на тр-ті (гол. управління, управління, відділи, відділення, лінійні пункти міліції); підрозділи Держпожнагляду; Державтоінспекція (ДАІ); внутр. війська; навч. заклади системи МВС; спец, підрозділи («Беркут», «Сокіл», «Кобра» та ін.). МВС очолює міністр, який призначається відповідно до Конституції України і входить до складу Уряду. У складі М-ва діє колегія, до якої входять міністр (голова колегії), заступники міністра, а також ін. кер. працівники органів внутр. справ. Члени колегії затверджуються та увільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами міністра. МВС України у межах своїх повноважень видає на підставі та на виконання актів зак-ва накази та організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти МВС України підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Міністрами внутр. справ України були А. В. Василишин (VII 1990 - VII 1994), В. І. Радченко (VII 1994-УП 1995), з липня 1995-Ю. Ф. Кравченко.

Літ.: Полный справочник-указатель правительств, мест и лиц Укр. Д-вы: м-ва. посольства, комиссии, комендатуры и т. п. К.. 1918; Білас I. Г. Репрес.-каральна система в Україні. 1917-1953, кн. 1-2. К., 1994; Чисніков В. М. Секретарі, наркоми, міністри внутр. справ України. К., 1996; Мироненко О. М. Ген. секретарство (міністерство) внутр. справ УН Р. В кн.: Укр. державотворення: невитребуваний потенціал. К., 1997; Історія органів внутр. справ, ч. 2 (XX ст.). X., 1999; Судеб, правоохранительные органы Украины. X., 1999; Михайленко П. П., Кондратьев Я. Ю. Історія міліції України у док-тах і мат-лах, т. 1—2. К., 1997—99.

В. В. Буран, В. М. Чисніков.

 

Схожі за змістом слова та фрази