Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗБАРАЗЬКЕ КНЯЗІВСТВО
   

ЗБАРАЗЬКЕ КНЯЗІВСТВО

- удільне князівство, що існувало в складі Великого князівства Литовського (2-а чверть 15 ст. — серед. 16 ст.). Виникло в Пд.-Зх. Волині і включало м. Збараж та навкол. землі. Формування 3. к. пов'язане з діяльністю засновника княжого роду Збаразьких — Федька Несвізького (нащадка Ярослава Інгваровича — одного з давньоруських удільних князів), який 1434 створив і забезпечив непорушність удільного князівства з центром у м. Збаражі (деякі автори вважають засновником династії Збаразьких Дениска Мокосійовича, який теж походив з роду давньоруських удільних князів).

У 1463 по смерті нащадка Федька Несвізького — Василя князівство розпалося на 4 уділи: князів Збаразьких, Вишневецьких, Порицьких і Воронецьких. Відтоді син Василя — Семен титулувався як князь Збаразький. У серед. 16 ст. князі Збаразькі покатоличилися і після приєднання Збаражчини до Речі Посполитої обіймали різні важливі держ. посади. Маючи статус княжої волості, 3. к. посідало особливе становище у Вел. князівстві Литовському. Удільний характер 3. к. забезпечував невтручання у внутр. справи князів з боку місц. адміністрації. Вони без обмежень здійснювали розпорядчі та суд. функції. Водночас 3. к. входило до сфери управління вел. князя і тому не могло мати самостійних зовн. зносин; на його територію поширювалася дія загальнодерж. правових актів Вел. князівства Литовського (найперше Литовських статутів 1529 і 1566). Еволюція 3. к., що відбувалася упродовж 1-ї пол. 16 ст., призвела до втрати ознак авт. устрою, звуження удільних повноважень князів Збаразьких і перетворення їх на звичайних великих землевласників.

Літ.: Грушевський М. С. Історія України-Руси, т. 5. К.,1991.

В. Т. Окіпнюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази