Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow подор-полін arrow ПОКАРАННЯ
   

ПОКАРАННЯ

— особливий захід держ. примусу, застосовуваний судом від імені держави до осіб, винних у вчиненні злочину. П. як правовий інститут виникло з поділом суспільства на класи, з появою держави і права, а також спец. органів, уповноважених це право застосовувати. П. в бурж. праві розглядається як засіб захисту існуючих порядків, приватної власності, поневолення трудящих. У соціалістичних країнах, де д-ва і право відображають корінні інтереси трудящих, виражають волю спочатку переважної більшості населення, а згодом — в умовах розвинутого соціалізму — всього народу, де осн. засобом впливу є переконання, П. набуває ін. соціального змісту. Воно відіграє допоміжну роль в боротьбі зі злочинністю, застосовується лише тоді, коли ін. засоби впливу на правопорушників виявляються недостатніми. В СРСР відповідно до ст. 20 Основ кримінального законодавства Союзу PCP і союзних республік (в УРСР — ст. 22 КК УРСР) П. не тільки є карою за вчинений злочин, а й має на меті виправлення засуджених і перевиховання їх у дусі сумлінного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил соціодіoтичного співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і ін. особами. П. в СРСР не має на меті завдавати фізичних страждань або принижувати людську гідність. Відповідно до ст. 7 Основ виправно-трудового законодавства Союзу PCP і союзних республік (в УРСР — ст. 7 ВТК УРСР) осн. засобами виправлення і перевиховання засуджених є режим відбування покарання, їхня участь у суспільно корисній праці, політико-виховна робота з ними, а також їхнє загальноосвітнє і проф.-тех. навчання. П. застосовується тільки за вироком суду і тільки до осіб, визнаних у встановленому законом порядку винними у вчиненні злочину. Застосування П. тягне за собою певні правові наслідки — судимість. Відповідно до ст. 23 КК УРСР осн. видами П., що можуть застосовуватись до осіб, які вчинили злочин, є позбавлення волі, заслання, вислання, виправні роботи без позбавлення волі[ позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, громадська догана. Крім осн. П., до засуджених можуть застосовуватися додаткові П.: конфіскація майна, позбавлення військ. або спец. звання, позбавлення батьківських прав. Заслання, вислання, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф можуть застосовуватися не лише як осн., а й як додаткові П. До військовослужбовців строкової служби може застосовуватись і П. у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон. Як виняткова міра П. у випадках, прямо зазначених у законі, допускається застосування смертної кари. Рад. законодавство, виходячи з гуманних принципів, встановлює, що особа, яка вчинила злочин, що не являє великої сусп. небезпеки, може бути звільнена від відповідальності кримінальної, якщо буде визнано, що її виправлення і перевиховання можливе без застосування кримінального П. В цьому випадку може бути прийнято рішення або про притягнення її до адміністративної відповідальності, або про передачу матеріалів справи щодо неї на розгляд товариського суду, а щодо неповнолітніх — на розгляд комісії в справах неповнолітніх, або про передачу особи на поруки громадській організації чи трудовому колективу. Щодо неповнолітніх, які вперше засуджуються до позбавлення волі на строк до 3-х років, допускається відстрочка виконання П. Рад. законодавство допускає й умовно-дострокове звільнення від П.. що провадиться за рішенням суду. Можливе звільнення від покарання і за амністією чи помилуванням.

Літ.: Карпец И. И Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы М., 1973; Уголовный кодекс Украинской ССР Научно-практический комментарий. К.. 1978.

Ф. Г. Бурцак.

 

Схожі за змістом слова та фрази