Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow комер-коно arrow КОМУНІСТИЧНИЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ
   

КОМУНІСТИЧНИЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ

(Комінтерн), 3-й Інтернаціонал — організація, що об'єднувала партії ком. спрямування, створені на засадах марксист, теорії пролетарського інтернаціоналізму. Здійснював заг. керівництво світовим ком. рухом, розробляв осн. принципи його стратегії та тактики. Найвищим органом Комінтерну були конгреси (відбулося 7 конгресів), а в період між ними керівництво секціями організації (компартіями окремих країн) здійснював виконавчий комітет Комінтерну (ВККІ). Установчий конгрес Комінтерну відбувся 4—6.III 1919 в Москві. В ньому взяли участь 52 делегати від 13 компартій і 22 комуністичних груп, лівосоціалістичних та робітничих орг-цій з 21 країни. Конгрес прийняв Маніфест — звернення до пролетарів усіх країн, в якому закликав до згуртування сил з метою здійснення світової революції. У роботі установчого конгресу брала участь делегація від КП(б)У. З промовою від української більшовицької організації виступив М. О. Скрипник.

Дотримуючись класових принципів, Комінтерн відкинув пропозицію ЦК Української комуністичної партії (УКП) об'єднати КП(б)У і УКП в єдину самостійну, окрему від РКП(б), Українську секцію Комінтерну. Президія ВККІ 24.XIІ 1924 констатувала, що УКП «працювала в напрямі національного розколу сил пролетарської диктатури на Україні», й прийняла рішення про розпуск УКП. У резолюції ВККІ з цього питання підкреслювалося, що «єдиною комуністичною партією на Україні є КП(б)У, яка з самого початку існування Комінтерну є його українською секцією». 2-й конгрес Комінтерну (1920) затвердив його статут і правила прийому до нього нових членів, сформульовані у «Двадцять одній умові». Наст, конгреси розглядали питання об'єднання нац.-визв. руху з рев. боротьбою пролетаріату, проблеми поєднання «лівого» сектантства в робітничому русі й створення єдиного фронту на основі принципу демократичного централізму. 5-й конгрес (1924) схвалив спільну ідею компартій Польщі, Румунії та Чехословаччини про возз'єднання західноукр. земель з УРСР у складі СРСР. На 6-му конгресі (1928) було визначено гол. завдання міжнародного комуністичного руху — боротьба проти загрози нової світової війни і фашизму. Протягом 1927—29 Комінтерн неодноразово розглядав питання про нац. ухил в КП(б)У.

Комінтерн керував міжнар. організаціями: Міжнар. організацією допомоги борцям революції, Ком. Інтернаціоналом молоді (КІМ), Червоним Інтернаціоналом профспілок та ін. Кількість комуністів у світі в період діяльності Комінтерну зросла з 340—360 тис. у 1919 до 4 202 тис. у 1939.

15.У 1943 Президія ВККІ, яка фактично підпорядковувалася ВКП(б), прийняла рішення про розпуск Комінтерну. Це рішення було викликане бажанням СРСР і особисто Й. В. Сталіна усунути перешкоди на шляху до зміцнення антигітлерівської коаліції й вмотивоване необхідністю створення нових організаційних форм керівництва міжнар. ком. рухом в умовах Другої світової війни та зміцнення окр. компартій.

Літ.: Коммунистический Интернационал в документах. 1919-1932. М., 1933; Побережний І. Н. Третій, Комуністичний. К., 1968; Коммунистический Интернационал: Краткий исторический очерк. М., 1969.

В. Ф. Панібудьласка.

 

Схожі за змістом слова та фрази