Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow нев-нюр arrow НОРМАТИВІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПРАВА
   

НОРМАТИВІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПРАВА

- одна з модифікацій форм.-догмат, теорії права, основоположником якої був Г. Кельзен. Відповідно до теорії позитивізму право визначається як держ. воля, закріплена в нормат.-прав. акті і забезпечена примус, силою д-ви. Внутрідерж. право є замкнутою регулят. системою, ієрархіч. пірамідою логічно взаємопов'язаних елементів, яка завершується «основною» нормою (ступенева концепція права). Утворення кожної норми водночас є застосуванням норми вищої сходинки, чим забезпечується обов'язковість правових норм та їх підпорядкованість за юридичною силою.

Джерелом єдності та узгодженості прав, системи є «основна» норма. Вона не потребує ні соціальних, ні моральних обгрунтувань, виводиться суто логічно, існує незалежно від реальних сусп. відносин, є вищим критерієм пізнання права. «Основна» норма утворюється як припущення і стає постулатом, за допомогою якого обґрунтовується весь держ. правопорядок. Призначення «основної» норми — надати нашим уявленням про легітимність існуючого правопорядку логічно завершеної форми. Підґрунтям нормативізму є філософія неокантіанства, яка виділяє дві сфери теор. знань — науку про суще і науку про належне. Відповідно до останньої етика та юриспруденція зобов'язані дослідити нормативно зумовлені відносини в сусп-ві, механізми і способи соціальної регламентації поведінки людей. Нормативізм має певне позит. значення. Він дає змогу створювати й удосконалювати систему зак-ва, забезпечувати однакове застосування прав, норм і певний режим законності. Нормативізм підкреслює основну ознаку права — його нормативність і пов'язує її з форм, визначеністю, протидіє режиму свавілля та беззаконня, окреслює заходи і засоби держ. примусу, забезпечує підзаконне нормат.-прав. регулювання.

Недоліки теорії нормативізму: ігнорування змістової сторони права; заперечення зумовленості змісту права потребами сусп. розвитку, моральними нормами, суб'єктив. правами особи; абсолютизація впливу д-ви на прав, систему; ігнорування ролі правосвідомості в реалізації прав. норм.

Літ.: Kelsen Н. Allgemeine Staatslehre. Berlin, 1925; Кечекь-ян С. Ф. Нормативист. теории. В кн.: История полит, учений. М., 1960; Теория гос-ва и права. М., 1985; Котюк В. О. Теорія права. К., 1996.

Т. П. Кудлай, Т. I. Тарахонич.

 

Схожі за змістом слова та фрази