Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow З-зас arrow ЗАКОН
   

ЗАКОН

— нормат. акт вищої юрид. сили, який регулює найважливіші сусп. відносини. Приймається органом законодавчої влади або референдумом. Є осн. категорією законод. системи, тому його вивчення займає центр, місце в юрид. теорії та законод. техніці. Теорія 3. сформулювала такі основні його ознаки:

1) 3. приймається лише законод. органом представн. характеру або населенням д-ви в порядку референдуму. Це забезпечує певний рівень демократизму процесу правотвор-чості, оскільки прийнятий таким чином нормат.-правовий акт найповніше відображає інтереси соціальних груп і уможливлює їх урівноваження.

2) 3. у межах своєї дії регулює найважливіші сусп. відносини, що зумовлює його високу ефективність.

3) 3. має найвищу юрид. силу в системі нормат. актів країни. Будь-який ін. правовий акт приймається на основі, на виконання і відповідно до 3. Акт, який суперечить 3., відміняється в установленому порядку. Вказана сила 3. забезпечує його верховенство, підтримує ієрархічність та єдність системи нормат. актів.

4) 3. має заг. характер. Він не враховує особливостей життєвих випадків у регульованій ним сфері сусп. відносин. Усі ін. акти приймаються з метою конкретизації та деталізації законоположень. Загальність законоположення забезпечує єдність нормат.-правових та індивід, правових актів.

5) Як різновид нормат. актів 3. встановлює загальнообов'язкові правила поведінки, має належну форму, породжує юрид. наслідки та гарантується д-вою.

6) 3. є стабільним нормат. актом. У разі необхідності він доповнюється, змінюється чи відміняється чітко визначеним колом органів та у певному порядку.

7) 3. має відповідну структуру, тобто організацію змісту, доцільне розміщення нормат. приписів та правові атрибути. Правильний розподіл правового матеріалу в тексті 3. надає його структурі чіткості, логічної послідовності й допомагає швидко орієнтуватись у змісті 3., сприяє засвоєнню та виконанню його положень усіма суб'єктами права. Елементами структури 3. є: найменування органу, що прийняв акт; назва 3.; преамбула; правові приписи 3. та наслідки їх невиконання; відміна законом ін. нормат. правових приписів; норми щодо опублікування 3. та набуття ним чинності; підпис відповідної посад, особи.

8) 3. є нормат. актом, що приймається в особливому процес, порядку, який називається законодавчим процесом. В Україні він визначається Конституцією, регламентом Верх. Ради та окр. законами і складається з ряду послідовних стадій.

9) 3. охороняється і гарантується д-вою, яка забезпечує необхідні умови для виконання 3. і застосовує заходи примус, характеру до суб'єктів, які не виконують або порушують вимоги 3.

10) 3. приймається відповідно до вимог логіки, стилю і мови, що сприяє однаковому і точному його розумінню та застосуванню, підвищенню ефективності системи нормат. актів у цілому.

Як нормат.-правовий акт вищої юрид. сили щодо ін. нормат.-правових актів 3. разом з тим повинен відповідати конституції, тобто бути конст. актом. Згідно з Конституцією України (ст. 8) 3. та ін. нормат.-правові акти приймаються на її основі й мають відповідати їй. Так само конституцією визначається коло, рівень і межі виключного законод. регулювання сусп. відносин. Одні з них регулюються 3. у повному обсязі; щодо ін. відносин у законод. порядку встановлено лише осн. засади, решта відносин регулюється підзакон. нормат. актами. Виключно законами України у повному обсязі визначаються, напр., права та свободи людини і гр-нина, гарантії цих прав і свобод, осн. обов'язки гр-н; громадянство, пра-восуб'єктність гр-н, статус іноземців і осіб без громадянства; права корін. народів і нац. меншин; порядок застосування мов тощо. З широкого кола найважливіших сусп. відносин 3. визначаються лише засади або основи, зокрема: засади утворення і діяльності політ, партій, ін. об'єднань гр-н, ЗМІ; правові засади і гарантії підприємництва; основи соціального захисту, форми і види пенс, забезпечення; засади регулювання праці та зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури, охорони здоров'я; засади використання природ, ресурсів; засади зовн. зносин, зовнішньоекон. діяльності, митної справи; основи національної безпеки, організації ЗС України і забезпечення громадського порядку тощо.

Виключно 3. України регулюються такі форми прямого народовладдя, як вибори і референдуми, оскільки їх організація і порядок проведення визначаються лише 3. Регулювання ін. форм безпосеред. демократії (народні обговорення тощо) допускається підзакон. актами.

Класифікація 3. здійснюється на основі різних критеріїв:

а) за юрид. силою — конституційні 3., що закріплюють засади сусп. і держ. ладу та є юрид. базою поточного зак-ва (конституція; 3., що вносять до конституції зміни, доповнення або конкретизують положення осн. закону); поточні 3., що приймаються на основі та на виконання конституційних 3. і становлять поточне зак-во;

б) за суб'єктами законотворчості — акти, прийняті: в результаті референдуму; вищим законод. органом д-ви;

в) за предметом регулювання — 3. конституційні, адміністративні, цивільні, кримінальні, процесуальні тощо;

г) за характером регулювання — органічні 3., тобто внутрішньо узгоджені, що відзначаються високим рівнем нормат. узагальнень і спрямовані на комплексне урегулювання сусп. відносин; виключні 3., що приймаються за надзв. обставин поза планом законотв. робіт;

д) за обсягом дії на суб'єктів — 3. загальні (поширюються на всіх суб'єктів незалежно від їхнього статусу); 3. соціальні (регламентують діяльність чітко окреслених груп суб'єктів), які мають особливий статус.

Див. також Верховенство закону.

Літ.: Тихомиров Ю. А. Теория закона. М., 1982; Теория гос-ва и права. М., 1997; Общая теория гос-ва и права, т. 2. М„ 1998; Конст. право України. К., 1999.

В. Ф. Погорілко, С. В. Бобровник.

 

Схожі за змістом слова та фрази