Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІНДІЙСЬКЕ ПРАВО
   

ІНДІЙСЬКЕ ПРАВО

- нац. право Індії. Включає всі закони Республіки Індія, які, на відміну від індуського права (однієї з гол. складових частин І. п.), мають заг. застосування, що не залежить від реліг. належності гр-н. Має на меті замінити традиц. реліг. системи індус., мусульм. канонічного права сучас. правовою системою. Історія розвитку І. п. починається з часу встановлення брит, колон, панування в Індії (18 ст.), коли колон, суди, які вирішували і цив. справи, належали не англ. короні, а Ост-Індській компанії. Лише 1856 управління Індією перейшло до англ. корони. В цей період індус, та мусульм. право, які були поширені в кількох регіонах Індії, не мали достатнього застосування у місцях, де використовувалося англ. колон, право. Водночас у тих галузях, де діяли мусульм. та індус, право, не застосовувалося англ. право. Тому суди у відповідних випадках керувалися принципами справедливості та моралі. Наст, етап розвитку І. п. розпочався роботою юрид. комісії при генерал-губернаторі Індії. Комісш намагалася розробити три кодекси: кодекс, який систематизував би норми мусульм. права; кодекс, який мав містити норми індус, права; кодекс тер. права (норми його мали застосовуватися у випадках, коли не можна було застосовувати мусульм. або індус, право). Комісія запропонувала до розгляду також проект кримінального кодексу Індії.

Через опір з боку юристів — прихильників заг. права усі проекти було відхилено членами нової комісії, створеної 1853. Новоств. комісія розробила кілька законопроектів. Вони були прийняті у 2-й пол. 19 ст.: цив.-процес. кодекс (1859), закон про спадщину (1865; 1925 замінений новим відповідним законом), закон про договори (1872), закон про докази (1872), закон про реальне виконання зобов'язань (1872), закон про цінні папери (1881), закон про довірчу власність (1882). Більшість з них була розроблена англ. юристами, що фактично свідчило про рецепцію англ. права. Але ця рецепція мала творчий характер. Використовувалися, зокрема, не лише норми англ. права, а й франц. крим. кодекс та крим. кодекс Луїзіани. Було враховано також особливості нац. правової системи. Як результат, І. п. не має поділу на заг. право та право справедливості, немає і судів справедливості, характерних для англ. системи права.

Після проголошення незалежності Індії і прийняття конституції 1950 вплив англ. права на розвиток І. п. істотно зменшився. За конституцією Індія має федеральну структуру. Конст. норми, що здійснюють правове регулювання відносин між федерацією та її штатами, за сферою регулювання можна поділити на 3 групи: компетенція федерації (97 статей), компетенція штатів (66 статей), спільна компетенція федерації і штатів (44 статті). На розвиток ост. групи правовідносин планується прийняття єдиного для всієї країни цив. кодексу.

Індія не має федеральної суд. системи. Єдиною федеральною суд. установою є Верх, суд, на який покладено контроль за конституційністю законів. Суди штатів мають дотримуватися прецедентів, створюваних Верх. судом Індії.

О. В. Зайчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази