Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Енциклопедичний словник-довідник з туризму arrow п arrow ПРЖЕВАЛЬСЬКИЙ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ (1839-1888)
   

ПРЖЕВАЛЬСЬКИЙ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ (1839-1888)

- російський мандрівник, дослідник Центр. Азії. Народився в с. Кімбори Смоленської губернії. Закінчив Академію Генерального штабу. З 1864 р. - дійсний член Російського географічного товариства. Викладав історію, географію, був чудовим лектором, автором підручника з географії, мав феноменальну пам'ять. Досліджував Уссурійський край (1867-1869).

Очолив експедицію з 4 осіб до Центр. Азії (1870-1873). Пройшов більш як 11 800 км пустелями й горами Монголії та Китаю, бл. 5700 км наніс на карту. Докладно описав пустелі Гобі, Ордосу й Алашані, високогірні райони Пн. Тібету й відкритої ним улоговини Цайдама. Вперше наніс на карту Центр. Азії більш як 20 хребтів, 7 великих і низку дрібних озер, зібрав колекції зразків флори і фауни, при цьому відкрив нові види, що одержали його ім'я. Двотомна праця "Монголія і країна тангутів" (1875-1876), написана за підсумками подорожі, була перекладена кількома європейськими мовами. Під час другої подорожі (1876-1877) П. пройшов Центр. Азією більш як 4 тис. км і зробив значні географічні відкриття, зокрема, понизь Таріму, оз. Лобнор (про яке згадував ще М. Поло), хребта Алтинтаг. У березні 1879 р. розпочав подорож, названу ним " Першою Тібетською" : пройшов бл. 8 тис. км і зробив зйомку більш як 4 тис. км шляху через невідомі європейцям райони Центр. Азії. Дослідивши верхню течію Хуанхе на проміжку більш як 250 км, відкрив хребти Семенова й Угуту-Ула, виявив нові види тварин, а його помічник В. Роборовський зібрав бл. 1500 видів рослин. Результати своїх досліджень П. виклав у книжці "Із Зайсана через Хамі у Тібет і на верхів'я Жовтої річки" (1883). Підсумком трьох експедицій П. були принципово нові карти Центр. Азії. На поч. серпня 1883 р. почалася підготовка чергової, четвертої експедиції до Центр. Азії. За 2 роки П. пройшов 7815 км, на пн. межі Тібету відкрив цілу гірську країну, про яку в Європі нічого не було відомо. Дослідив витоки Хуанхе, відкрив і описав великі озера - Російське й Експедиції, зібрав нові зразки флори і фауни. У 1888 р. побачила світ остання робота П. "Від Кяхти на джерела Жовтої річки". Тоді ж він рушив у нову експедицію, однак.в листопаді 1888 р. біля с. Каракол (1889 р. перейменоване у Пржевальськ) захворів на черевний тиф і помер. Похований на березі Іссик-Куля.

П. називали найвизначнішим мандрівником сучасності. Загальний обсяг його робочих маршрутів по Центр. Азії перевищує 31 500 км. Він корінним чином змінив уявлення про рельєф і гідрографічну мережу Центр. Азії, поклав початок дослідженням її клімату. Разом із співробітники зібрали колекцію з 1700 видів рослин, у т. ч. невідомих - більш як 200 видів і 7 родів; колекцію хребетних - бл. 7600 екз., серед них кілька десятків нових видів, які названо на честь його та супутників. П був нагороджений 8 золотими і 1 срібною медаллю російських та європейських географічних товариств і академій наук, російським орденом Володимира 3-го ст. Мав звання почесного члена Російської Академії наук, російських та багатьох європейських природознавчих та географічних товариств, почесного доктора університетів Москви та Санкт-Петербурга, почесного громадянина Санкт-Петербурга і Смоленська. Служив у чині генерал-майора.

 

Схожі за змістом слова та фрази