Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗЕМСЬКИЙ ДІЛЬНИЧНИЙ НАЧАЛЬНИК
   

ЗЕМСЬКИЙ ДІЛЬНИЧНИЙ НАЧАЛЬНИК

- адм.-суд. урядовець у Рос. імперії, який діяв на певній дільниці повіту (здебільшого в селах) з 1889 до 1917. Посаду 3. д. н. запроваджено відповідно до Положення про земс. дільнич. начальників від 12(24).VII 1889 з метою встановлення твердої уряд, влади на селі і посилення влади поміщиків над селянством після скасування кріпос. залежності. 3. д. н. призначався губернатором за погодженням з предводителем дворянства з наступним затвердженням міністром внутр. справ. Мав бути спадковим дворянином, з вищою освітою, володіти землею у повіті. Однак Положенням допускалися і винятки. 3. д. н. було наділено широкими адм. функціями, до яких належали нагляд за органами сел. громадського самоврядування (сільс. і волосними) та ревізія їх діяльності, усунення неблагонадійних волосних та сільс. писарів.

У разі відсутності відповідних чинів пов. поліції 3. д. н. керував нею. Він розглядав усі вироки сільс. та волосних сходів щодо їх законності та доцільності. Селян за невиконання його вимог 3. д. н. міг без будь-якого форм, судочинства заарештувати (строком до З діб) або оштрафувати (до 6 крб.). На посад, осіб сільс. управління (у т. ч. волосних суддів), які не виконали його законних вимог, він мав право накладати штраф (до 5 крб.), піддавати арештові (строком до 7 діб) теж без жодного форм, провадження або навіть тимчасово усувати з посад. Крім того, 3. д. н. було надано право нагляду за опікунствами, за сільс. кредитними установами тощо. 3. д. н. було передано практично всі справи, розгляд яких Судові статути 1865 покладали на мирових суддів (цей інститут згідно з Положенням про 3. д. н. 1889 було ліквідовано, за винятком Правобережної України та деяких укр. міст — Харкова й Одеси). Цим було порушено важливий принцип Суд. статутів — відокремлення суду від адміністрації. 3. д. н. розглядали дрібні крим. справи, а також цив. позови на суму не більш як 500 крб., пов'язані з орендою землі або з особистим наймом на сільськогосп. роботи, позови про пошкодження полів та лук, якщо сума заподіяних збитків не перевищувала 500 крб., та всі ін. майнові позови на суму не більш як 300 крб. Апеляц. інстанцією для справ, що їх розглядали 3. д. н., був пов. з'їзд у складі всіх 3. д. н. повіту, справника, голови пов. земс. управи, пов. члена окружного суду, по-чес. мирових судців, міських суддів під головуванням пов. предводителя дворянства. Касац. інстанцією було губ. присутствіє під головуванням губернатора, в якому засідали губ. предводитель дворянства, віце-губернатор, прокурор окружного суду або його товариш і два неодмінних члени. Вимоги закону від 15.УІ 1912 про відновлення інституту мирових суддів та позбавлення 3. д. н. відповідних функцій повністю не реалізовано. Посаду 3. д. н. скасовано після Лют. революції у Росії 1917.

Літ.: Виленский Б. В. Суд. реформа и контрреформа в России. Саратов, 1969; Ерошкин Н. П. Очерки истории гос. учреждений дорев. России. М., 1983; Хрестоматія з історії д-ви і права України, т. 1. К., 1997.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази