Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Л arrow ЛІЦЕНЗУВАННЯ
   

ЛІЦЕНЗУВАННЯ

- 1) Метод держ. регулювання госп. відносин. Передбачає процедуру отримання суб'єктами господарювання спец. док-та державного зразка (ліцензії), який видається визначеним у зак-ві уповноваженим органом влади на право займатися певним видом госп. діяльності. Осн. напрями держ. політики у сфері Л. визначає ВР України. Реалізацію цієї політики покладено на КМ У країни, спец, уповноважені органи. Беспосеред. змістом Л. є видача, переоформлення та анулювання ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензійних умов і правил.

Відповідно до законів України «Про підприємництво» (1991) і «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (2000) та деяких ін. законів дозвільні док-ти (ліцензії) видаються уповноваженим КМ України органом викон. влади або спеціально уповноваженим викон. органом місц. самоврядування на визначений строк і посвідчують, що суб'єкт господарювання повинен дотримуватися певних умов та правил при проведенні даних видів госп. діяльності. За Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991) ліцензуються експортно-імпортні операції підприємств, які полягають у переміщенні товарів і капіталу з України за її межі і навпаки (див. Ліцензія зовнішньоекономічна). Л. підлягає здійснення валютних операцій комерц. банками та ін. кредитно-фінансовими установами або резидентами і нерезидентами.

Таке Л. провадиться Нац. банком України відповідно до декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (1993). Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991) НБУ має повноваження надавати суб'єктам підприємництва, зареєстрованим як банк, установи, ліцензії на виконання ними банк, операцій. 2) Метод регулювання цив.-правових відносин щодо об'єктів інтелектуальної власності. Передбачає юрид. відносини між двома або більше особами, що реалізуються у формі договору на передачу однією особою (ліцензіаром) ін. особі (ліцензіату) права використовувати на певних умовах об'єкт права інтелектуал, власності. За міжнар. класифікацією та укр. зак-вом інтелектуал, власність поділяється на авторське право і суміжні права, а також на право на пром. власність. До автор, прав Закон України «Про авторське право і суміжні права» (1993) відносить твори науки, л-ри і мист-ва, виражені в будь-якій об'єктивній формі, а під суміж. правами зазначений закон розуміє права виконавців, виробників фонограм, організацій мовлення. Об'єктами права пром. власності, згідно із Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» (усі — 1993), визнано винаходи, корисні моделі, пром. зразки, нерозкриту інформацію, у т. ч. секрети в-ва (ноу-хау), селекц. досягнення, рац. пропозиції. Використання об'єктів інтелектуал, власності на умовах Л. здійснюється за плату. Така плата за використання об'єктів інтелектуал, власності називається ліцензійними платежами. Найб. поширення набули два види ліценз. платежів — паушальний платіж і роялті. Паушальний платіж — це фіксована, обумовлена сторонами ліцензійного договору одноразова винагорода за використання об'єкта інтелектуал, власності. Роялті — це відсоткові відрахування від вартості продукції або фіксована сума від кожної визначеної одиниці продукції. Шкода, заподіяна порушенням зак-ва у сфері Л. підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.

Р. В. Кармазін. В. II. Нагребельний.