Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow зат-зміш arrow ЗБІР ГЕРБОВИЙ
   

ЗБІР ГЕРБОВИЙ

— грош. платіж до бюджету, вперше запроваджений у незалежній Україні з 1.1 1999 указом Президента України «Про гербовий збір» від 6.XI 1998. Він справлявся до прийняття Закону України«Про гербовий збір» (1999). Законом була залишена лише назва збору, а платники, об'єкти справляння, ставки та ін. були змінені.

Відповідно до Указу Президента 3. г. справлявся з таких док-тів: з договорів, за якими сторони—суб'єкти госп. діяльності брали на себе зобов'язання передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити гроші тощо, а також з тих договорів, якими вносилися зміни, спрямовані на збільшення суми цих договорів, якщо договори укладалися між резидентами, резидентами та нерезидентами; з векселів, виданих відповідно до зак-ва; з установчих документів суб'єкта підприєм. діяльності, якими визначався розмір статут, фонду, вкладів, часток засновників цього суб'єкта, та з тих док-тів, якими до установчих документів вносилися зміни (доповнення), спрямовані на збільшення статут, фонду, вкладів, часток засновників. Гербовий збір не справлявся з таких документів: з договорів, пов'язаних з використанням коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів; договорів, хоча б однією із сторін яких була фіз. особа, яка не вважалась суб'єктом підприєм. діяльності; з векселів, які видавалися органами викон. влади; з установчих документів суб'єктів підприєм. діяльності, засновниками яких виступали органи виконавчої влади, та з документів, якими до таких установчих док-тів вносилися зміни (доповнення). Платниками 3. г. були суб'єкти госп. діяльності [юрид. особи — суб'єкти підприєм. діяльності, ін. юрид. особи незалежно від форми власності та орг.-правової форми — резиденти, юрид. особи — нерезиденти, а також їхні філії (відділення), представництва, підприємці-громадяни], які здійснювали маркування (тобто позначення марками 3. г.) документів, з яких справлявся 3. г. Маркуванню підлягали всі примірники оригіналів документів, з яких справлявся 3. г. (у т. ч. тотожні примірники векселів), але якщо договори були укладені за межами України між резидентами України та нерезидентами, маркуванню підлягали примір-ики оригіналів договорів, що належать резидентам України, які здійснювали таке маркування.

Ставка 3. г. з договорів про бартерні (товарообмінні) операції визначалася залежно від грош. суми, яка дорівнювала вартості всіх передбачених договором операцій, виходячи з суми договору, у подвійному розмірі, а з усіх ін. договорів — залежно від грош. суми, яка підлягала сплаті за цими договорами. При внесенні змін до договорів ставка визначалася залежно від збільшення суми договору. Ставка 3. г., що справлялася з векселів, визначалася залежно від грош. сум, вказаних у векселях, а з установчих док-тів — залежно від розміру статут, фонду суб'єкта (коли утворювалися суб'єкти підприєм. діяльності, які відповідно до зак-ва не формують статутний фонд, — залежно від грош. суми та/або вартості майна, що передаються засновниками цій юрид. особі). У разі внесення змін до установчих док-тів ставка визначалася залежно від суми, на яку збільшувався статутний фонд (вклади, частки засновників). Ставки 3. г., що справлялися з договорів, при збільшенні сум за договорами та з векселів встановлювалися у межах від 1 до 400 гривень, а з установчих документів (або грошової суми та/або майна, що передавалися засновниками юридичні особі) та з грошових сум, на які збільшувався статутний фонд, — від 4 до 800 гривень.

Суми 3. г., що підлягають сплаті, визначалися платниками самостійно. Його сплата провадилася шляхом придбання платниками в установах Ощадбанку України марок 3. г. за їх номін. вартістю. Порядок виробництва, зберігання, обліку та реалізації марок 3. г. був затв. КМ України 14.ХІІ 1998. Кошти від реалізації марок 3. г. зараховувалися до Держ. бюджету України в розмірі 80 %, до бюджету АР Крим та бюджетів областей, міст Києва та Севастополя - 20 %. Док-ти, що підлягали маркуванню і на яких були відсутні марки 3. г. або маркування було здійснено з порушенням встановленого порядку, не могли використовуватися для підтвердження вимог платника або обставин у разі виникнення спору. Якщо умовою вчинення дій держ. органами було подання документів, які підлягають маркуванню, то відповідні дії вони могли вчиняти лише у разі підтвердження сплати 3. г.

Контроль за дотриманням порядку сплати 3. г. та перерахуванням коштів до бюджету було покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до Закону України «Про гербовий збір» (1998) 3. г. нині є загальнодерж. збором, який підлягає обов'язковій сплаті суб'єктами зовнішньоекон. діяльності при ввезенні на митну тер. України товарів, предметів і трансп. засобів. Його платниками є суб'єкти зовнішньоекон. діяльності, які здійснюють декларування товарів та ін. предметів походженням з ін. країн, що ввозяться на митну тер. України під будь-якими видами мит. режимів. Його справляння провадиться з ввізних вантажних мит. декларацій, які подаються мит. органам, а об'єктом справляння є визначена в них вартість товарів та ін. пре дметів, які ввозяться на митну тер. України для їх вільного використання, а для тих, що ввозяться з метою транзиту через митну тер. України або в режимі їх тимчас. ввезення, — вантажна митна декларація. 3. г. не справляється з таких ввізних вантажних мит. декларацій: що подаються у зв'язку з ввезенням товарів та ін. предметів (крім підакцизних), придбаних за рахунок коштів державного або місц. бюджетів, коштів держ. цільових фондів або міжнар. кредитів та позик, одержаних за міжнар. договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України; що подаються фіз. особами в межах неторг, (туристичного) обороту, а також особами, переліченими у ст. 59—68 Митного кодексу України. Не справляється 3. г. також з вантажів гуманітар. допомоги, що не підлягають оподаткуванню. Відстрочка або розстрочка сплати 3. г. не допускаються. До моменту факт, сплати 3. г. у повному обсязі не допускається пропуск товарів та ін. предметів через мит. кордон України для їх вільного використання, транзиту або тимчас. ввезення на митну тер. України.

Розміри ставок 3. г. різні. Вони визначаються залежно від суми мит. вартості товарів та ін. предметів, зазначеної у ввізній вантажній мит. декларації, перерахованої у гривні за офіц. обмінним курсом НБУ, що діяв на момент подання такої декларації, і встановлені від 10 до 20 000 гривень. Ставка 3. г. для вантажних мит. декларацій, які подаються у зв'язку з транзитом або тимчас. ввезенням, встановлюється у розмірі 20 гривень за кожну декларацію незалежно від зазначеної в них мит. вартості.

Сплата 3. г. здійснюється шляхом придбання платниками марок 3. г. в установах Ощадбанку України. Продаж марок може здійснюватися також на тер. митниць, розташованих у пунктах пропуску на держ. кордоні України. Маркуванню підлягає один осн. аркуш ввізної вантажної митної декларації, який відповідно до митних правил передається декларанту та використовується ним для цілей статистич. та податкового обліку і звітності. Марка погашається штампом

(печаткою) посад, особи мит. органу, який здійснив митне оформлення товару. Облік марок 3. г. ведеться у порядку, встановленому зак-вом для обліку док-тів суворої звітності. Порядок продажу та зберігання марок 3. г. визначається КМ України. Контроль за належним маркуванням здійснюється органами Державної митної служби України, а контроль за повнотою сплати 3. г. та належним перерахуванням до бюджету коштів від продажу марок 3. г. — органами державної податкової служби. За порушення вимог законодавства платники і продавці марок 3. г. несуть юридичну відповідальність. Доходи, одержані від справляння 3. г., зараховуються до

Держ. бюджету України.

Н. В. Воротіна.

 

Схожі за змістом слова та фрази