Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Г-гала arrow ГАЇТІ
   

ГАЇТІ

Республіка Гаїті - держава у Вест-Індії, на Зх. о. Гаїті й о-вах Тортю, Гонав, Ваш та ін. В адм. відношенні поділяється на 5 департаментів.

Державний лад. Г. за конституцією - республіка. Фактично вся законодавча, виконавча, суд і військ. влада зосереджена в руках диктатора - президента, який обирається строком на 6 років і має право на довічне обрання. Формально існує однопалатний парламент - нац. збори.

Природа. Берегова лінія дуже розчленована. Рельєф переважно гірський, вис. до 2680 м (г. Ла-Сель). Надра Г. досліджені недостатньо. Виявлено поклади бокситів, міді, заліз. руди. Клімат тропічний пасатний. Пересічні місячні т-ри протягом року від +22 до +28°. Річна сума опадів 500-2000 мм. Ріки гірські, короткі. Найбільша - р. Артібоніт. Грунти переважно коричнево-червоні. Поширені листопадні тропічні ліси, на Пд.- вічнозелені, в долині р. Артібоніту -колючі чагарники, кактуси.

Населення. Понад 99% нас. Г.- гаїтяни, нащадки рабів, вивезених з Африки в 16-18 ст. 90% гаїтян - негри, решта - переважно мулати. Держ. мова - французька, але майже все населення говорить місц. креольською мовою. Пересічна густота населення - 194 чол. на 1 км2 19,4% населення живе в містах. Найбільше місто - Порт-о-Пренс. Історія. Корінним населенням острова Г. були індіанці. В 1492 острів відкрив X. Колумб і назвав його Еспаньйолою. Іспанці перетворили Г. на свою колонію, винищили корінне населення і завезли для роботи на плантаціях і рудниках негрів-рабів з Африки. В 1697 зх. частина острова перейшла до Франції, діставши назву Сан-Домінго. Велика французька революція викликала піднесення визвольної боротьби в Сан-Домінго. Повстання негрів-рабів 1791 на чолі з Ф.-Д. Туссеном-Лувертюром стало початком боротьби за незалежність. У 1801 в Г. скасовано рабство і введено респ. конституцію. В 1804 проголошено незалежність острова, відновлено його стару індіан. назву - Гаїті. В 1822- 44 до складу Г. входила також сх. частина острова (сучас. Домініканська Республіка). В 1915- 34 Г. окупували амер. війська. В роки 2-ї світової війни Г. перетворено на сировинний придаток США. З 1945 Г.- член ООН. Підтримувані монополіями США президенти Г. (з 1957 Ф. Дювальє, з 1971 його син Ж.-К. Дювальє) проводять крайньо реакційний, терористичний курс, спрямований на придушення революц. руху в країні та підкорення її диктату амер. капіталу. В 1969 було прийнято закон про запровадження смертної кари за належність до компартії. Патріотичні сили Г., очолювані Об'єднаною партією таїтянських комуністів (діє у підпіллі), борються за знищення диктаторського режиму, відновлення демократичних свобод, здійснення радикальних екон. і соціальних перетворень (нар. виступи 1971).

В 1973 в еміграції створено К-т боротьби за визволення політ. в'язнів та відновлення демократії в Гаїті, який проводить широку кампанію на захист демократич. прав у країні. Г.- член Організації американських держав, Латиноамериканської економічної системи.

М. В. Мартинов.

Політичні партії, профспілки. Єдина партія революційної та урядової дії, засн. 1957 Існує формально. Ряд бурж. і дрібнобурж. партій та угруповань діє в еміграції, гол. чин. в США. Об'єднана партія гаї-тянських комуністів, засн. 1968; в підпіллі. Національна спілка робітників Г., засн. 1951. Проурядова. Входить до Міжамериканської регіональної організації трудящих.

М. В. Мартинов.

Господарство. Г.- агр. країна, одна з економічно найвідсталіших у Лат. Америці. Основа г-ва - примітивне землеробство. Пром-сть розвинута слабо і значною мірою контролюється капіталом США. Існує невеликий держ.-капіталістич. сектор. У с. г. зайнято понад 80% самодіяльного нас. і виробляється бл. 50% валового нац. продукту. Переважають дуже дрібні сел. г-ва (бл. 70% г-в мають площу менше ніж 2 га). Число безземельних селян становить бл. 800 тис. чол. Більшою частиною землі володіють великі латифундисти і плантатори. Гол. товарні культури (1975/76, тис. т): кава - 36, цукрова тростина, сизаль - 19, боби какао - 3,5, бавовник - 3,9, банани - 191. Продовольчі культури місцевого споживання: кукурудза, просо, рис. У гірських районах - пасовищне скотарство. Поголів'я (тис, 1975): великої рогатої худоби - 742, свиней - 1735, кіз - 1356, коней - 379. У горах - заготівля цінних порід деревини на експорт.

В пром-сті зайнято 5% самодіяльного населення, виробляється 16,8% валового внутр. продукту. Найбільше значення має обробна пром-сть, представлена підприємствами по переробці с.-г. сировини (ф-ки первинної обробки сизалю, цукр. та рисоочисні з-ди, текст, ф-ки). Невеликі лісопильні, миловарні, цем. і глиноземний з-ди, взуттєва ф-ка. У 1976 вироблено 73 тис. т цукру-сирцю, у 1975 - 144 тис. т цементу, 67 тис. т борошна, 158 млн. кВт o год електроенергії. Розвивається добувна пром-сть (1975 - 523 тис. т бокситів). Певне значення для економіки Г. має туризм. Розвинуті кустарні промисли. Гол. пром. центр - Порт-о-Пренс. Довж. з-ць - 376 км, автошляхів - 4 тис. км, у т. ч. 554 км з твердим покриттям (1975). Гол. мор. порт і аеропорт - Порт-о-Пренс. Г. експортує каву, боксити, сизаль, цукор, боби какао, імпортує нафтопродукти, прод. товари, тканини, машини. Понад 65% зовнішньоторг. обороту припадає на США

Грош. одиниця - гурд. 1 гурд = 0,2 дол. США (1977).

М.Й.Лозюк.

Медичне обслуговування. В 1973 в Г. було 3868 лікарняних ліжок (7 ліжок на 10 тис. ж.), мед. допомогу подавали 522 лікарі (1 лікар на 8,5 тис. ж.). Лікарів готує мед. ф-т ун-ту в Порт-о-Пренсі.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. Бл. 90% населення неписьменні (1976). У Г. проголошено обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 12 років, але воно не здійснюється: поч. освітою охоплено менше 25% дітей. Поряд з держ. є приватні школи, здебільшого середні. Навчання франц. мовою, у більшості шкіл платне. Строк навчання в поч. школі 6 років (у сільс. місцевості скорочений), у серед. школі - 7 (3+4). У 1975/76 навч. р, у поч школах налічувалося 489 тис. учнів, у серед. навч. закладах - 55,2 тис. Вищу освіту здобувають в ун-ті Порт-о-Пренса (1974/75 - 2,1 тис. студентів). Є ряд коледжів, що не дають закінченої вищої освіти. Працюють Нац. рада наук. досліджень (засн. 1963) і кілька наук. г-в. У Порт-о-Пренсі - Нац. б-ка, Нац. музей, музей народів Г., Худож. центр.

В. 3. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1975 в Г. виходили 7 щоденних газет заг. тиражем 93 тис. примірників та кілька ін. періодичних видань. Осн. щоденні газети: "Нуво монд"("Новий світ", з 1956), "Матен" ("Ранок", з 1908), "Нувел-ліст" ("Хронікер", з 1896), виходять французькою мовою. Орган Об'єднаної партії таїтянських комуністів - щомісячна газ. "Букан" ("Вогнище") виходить нелегально з 1969. Радіомовлення -з 30-х рр. 20 ст. Діють 27 радіостанцій. Приватна телекомпанія "Теле-Аїті" веде передачі з 1959 по двох каналах франц. і англ. мовами.

О. В. Ткачов.

Література Г.- переважно франц. мовою. Після проголошення незалежності (1804) розвивалися поезія і драматургія, пізніше - роман. Творцями соціального роману на поч. 20 ст. були Ф. Марселен, Ж. Леріссон, Ф. Ібер та ін. Велику роль у розвитку л-ри в період піднесення нац.-визвольного руху проти амер. окупації (1915-34) відіграла творчість засновника компартії Г. поета і прозаїка Ж. Румена, а також письменників Ж. Бріера, Е. Румера, Р. Каміля. В 40- 50-х рр. у романах Е. Сент-Амана, А. Леспеса, Ф. Моріссо-Леруа, Ж.-С. Алексіса знайшли відображення соціалістичні ідеї. З'явилися поетичні збірки Р Депеспгра і Ф. Фуше. У 60-х - на поч. 70-х рр. більшість прогресивних письменників Г. жила в еміграції. Деякі вірші Ж. Брієра, Ж. Румена, Р.Де-пестра та ін. перекладено укр. мовою.

Архітектура та образотворче мистецтво. Після проголошення незалежності Г. поблизу м. Кап-Аїтьєна споруджено фортецю Ла-Фер'єр і палац Сан-Сусі за зразком франц. палаців 18 ст. (обидві будівлі - між 1808 і 1816). У 19-20 ст. в Порт-о-Пренсі збудовано собор і Нац. палац.

З найдавніших часів у Г. збереглися худож. вироби індіанців (орнаментована кераміка, гравіровані камені, різьблені меблі з дерева, статуї, що зображували людей і тварин). Мист. нового часу (дерев'яні ритуальні маски, настінні розписи, самодіяльний живопис) створили негри й мулати - нащадки тих, кого завезли на Г. як рабів. Серед сучас. живописців - Ф. Обен, Е. Іпполіт; скульпторів - А. Лафонтан.

Літ.: Мартынов М. В. Гаити. М., 1969: Гонионский С. А. Гаитянская трагедия. М., 1974.

ГаїтіГаїтіГаїті

ГаїтіГаїті

 

Схожі за змістом слова та фрази