Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow кен-комен arrow КОВАЛЕВСЬКИЙ
   

КОВАЛЕВСЬКИЙ

Максим Максимович (27.VІІ. (8.ІХ) 1851, Харків - 23.ІІІ.(5.ІУ) 1916, Петроград) — рос. і укр. правознавець, історик, академік Петерб. АН з 1914. Закін. 1872 юрид. ф-т Харків, ун-ту. Освіту продовжив у Берліні, Парижі, Лондоні. Протягом 1877—87 — професор держ. права і по-рівн. історії юрид. ф-ту Моск. ун-ту. Читав курси лекцій і публікував праці з історії політ, вчень, заг. держ. права, держ. права європ. країн, порівн. історії права, історії рос. права. Після усунення з посади професора кафедри (через опозиц. ставлення до самодержавства) читав лекції у Стокгольмі та Оксфорді, згодом — у Брюсселі, Чикаго та Сан-Франциско. В 1905—16 викладав у Петерб. ун-ті. 1906 заснував партію дем. реформ. Того ж року був обраний до Держ. думи, а 1907 — до Держ. ради. 1909 придбав журн. «Вестник Европы» і став його видавцем. Був головою Т-ва ім. Шевченка в Петербурзі, очолював редакцію енциклопед. видання «Украинский народ в его прошлом и настоящем». К. високо ставив роль права в сусп-ві. Враховував роль класової боротьби, але розглядав її як ознаку незрілості або «виродження» сусп. устрою. Осн. соціол. законом вважав закон прогресу, що полягав у зростанні соціальної солідарності. В ранніх працях надавав особливого значення екон. процесам, у пізніх — взаємодії (як рівноцінних) екон., психол., біол. та ін факторів. К. розвинув порівн.-правові дослідження в дусі англ. правознавця Г. Мена. Перша програмно-наукова методол. праця К. — нарис «Історико-порівняльний метод в юриспруденції» (1880). В ній він доводив, що порівн. історія здатна відповісти на питання, якій стадії сусп. процесу відповідають правові

Ковалевський М.М. - leksika.com.ua

порядки: родовій, державній чи всесвітній (універсальній) і в якому внутр. зв'язку перебувають між собою окр. юрид. норми цих періодів. У низці праць учений проаналізував роль урядової політики у змінах екон. системи. Визначаючи залежність політ, ідей від соціально-екон. і політ, відносин, він підкреслював, що історія робиться меншістю, а думка (ідея, теорія) має спрямовуючий вплив на розвиток сусп-ва. Обстоював конст. шлях перебудови Росії у напрямі утвердження парлам. монархії. Останню трактував як самоврядування народу через його представників, як посередницю між класами і захисницю інтересів нар. мас. У праці «Від прямого народоправства до представницького правління» (1906, незаверш.) К. висвітлив паралельну історію держ. установ і політ.-правових ідей європ. країн, значення в їх становленні і функціонуванні природ, історії права. В підґрунтя конст. права К. вкладав З елементи: «начало розподілу влад» (Ш. Л. Монтеск'є), «начало народоправства» (Ж. Ж. Руссо), систему представництва (як в Англії). Наявність цих елементів вважав ознакою правової д-ви.

Особливе місце в наук, дослідженнях К. займає проблема співвідношення особи і держави. Він стверджував, що д-ва і право мають єдині витоки, єдину мету, однаково відповідають «людській солідарності». Водночас відкидав теорію про природжені природні права. Відзначав силу звичаю порівняно з позит. законом, прогнозував невпинне розширення сфери індивід, самодіяльності і зростання суми особистих прав у процесі «поступової еволюції» д-ви. Забезпечення політ, прав гр-н К. вбачав: 1) у системі нар. представництва і місц. самоврядування; 2) у суд. відповідальності як приватних, так і посад, осіб. Критикував європ. авторитети за недостатню увагу до істор. досвіду країн Сходу, закликав до глибшого взаємопізнання країн Європи і Сходу. Обстоював концепцію всесв. федерації як єдиного міжнар. союзу са-мост. держав.

Праці К. «Закон і звичай на Кавказі», «Сучасний звичай і давній закон» (обидві — 1886), «Родовий побут сьогодні та в недавньому і віддаленому минулому» (в. 1—2, 1905) присвячені дослідженню звичаєвого права. До фунт, досліджень К. належать також: «Поліція робітників в Англії в XIV ст. і мирові судці як судові розбирачі спорів між підприємцями і робітниками», «Нарис історії розпаду общинного землеволодіння в кантоні Ваадт», «Первісне право» (всі три — 1876), «Дослідження з історії юрисдикції податків у Франції від XIV ст. до смерті Людовіка XIV», «Історія поліцейської адміністрації в англійських графствах від староцавніх часів до смерті Едуарда І» (обидві—1877), «Общинне землеволодіння: причини, хід і наслідки його розкладу» (1879); «Суспільний устрій Англії в кінці середніх віків», «Історико-порівняльний метод в юриспруденції і прийоми вивчення історії права» (обидві — 1880), «Походження сучасної демократії» (1895), «Конституційне право» (1909), «Походження старозаїмкового землеволодіння в Слобідській Україні», «Общинне землеволодіння в Малоросії у 18 ст.» та ін.

Літ.: Шарапов С. Ф. М. Ковалевский о демократии и парламентаризме. СПб., 1906; Боголепов А. А. М. М. Ковалевский как историк полит, мысли. «Вестник Европы», 1916, № 7; Вагнер В. М. М. Ковалевский как социолог. «Вестник Европы», 1916, № 8; Грацианский Н. П. М. М. Ковалевский как историк средневековья. «Вестник Европы», 1916, № 6; Кареев Н. И. М. М. Ковалевский в своих истор. работах. «Право», 1916, №13; Максимов А. Н. Работы М. М. Ковалевского в области первобыт. права. «Этногр. обозрение», 1916, № 1—2; Тарановский Ф. М. М. Ковалевский как историк права. «Вестник гражд. права», 1916, № 5; Филиппов А. Н. М. М. Ковалевский как исследователь обычного права. «Юрид. вестник», 1916, № 3; Мага-зинерЯ. Полит, идея М. М. Ковалевского в связи с характеристикой его личности. «Вестник Европы», 1917, № 3; Фатеев А. Максим Ковалевский. X., 1917; Покровский В. Социально-политические и правовые взгляды М. М. Ковалевского. «Советское гос-во и право», 1957, № 4; Лап-тін П. Ф. Історичні погляди М. М. Ковалевського. УІЖ, 1962, № 1; Куприц Н.Я. Ковалевский. М., 1978.

О. Ф. Скакун.

 

Схожі за змістом слова та фрази