Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІНДУСЬКЕ ПРАВО
   

ІНДУСЬКЕ ПРАВО

— одна з традиц. реліг. систем права Індії, а також ін. країн (насамперед Пд.-Сх. Азії), де поширений індуїзм. І. п. пройшло три гол. стадії: «ведична епоха» — період, який передував виникненню перших реліг.-правових компіляцій (до 1 ст. до н. е.); період сутр і дхармашастр (вважається «золотою епохою»; 1 ст. до н. е. — 4 ст. н. е.); період коментарів до дхармашастр (11 — 17 ст.). Від найдавніших часів розвиткові І. п. були притаманні дві тенденції: а) секуляризація права, яка відбувалася одночасно з розвитком д-ви та посиленням її впливу; б) розширення кола сусп. відносин, які раніше регулювалися звичаями. Істор. зміни І. п. ускладнюють можливість дати єдине визначення та характеристику цієї системи права щодо всіх періодів його становлення. Тим більше, що традиційні, зовні схожі, інститути І. п. в різні часи відігравали неоднакову роль, для визначення якої слід враховувати і характер державності, і соціально-екон. особливості країни на різних етапах її розвитку.

Історія І. п. невід'ємна від індуїстської релігії, спиралася на міцну філос. опору. На відміну від багатьох ін. країн філософія в Індії була органіч. складовою частиною релігії населення. Реліг.-філос. концепції присутні у всій сфері норм соціальної регуляції, зокрема в праві та етиці. Останні, в свою чергу, були невіддільні від кастового ладу. Стрижнем індуїзму є ідеї дхарми. Дхарма — це реліг. моральний обов'язок, виконання якого приводить до здійснення гол. мети життя людини -мокші (тобто повного звільнення). Водночас дхарма є зібранням правил, обов'язкових для кожного індуса, яке регламентує його віру, поведінку та відрізняє від людей, що сповідують ін. релігію. Серед джерел І. п. слід назвати передусім дхармашастри та дхармасутри, які протягом тривалого часу фіксували та доповнювали норми звичаєвого права; коментарі до дхармашастр, які фактично з самого початку їх виникнення були санкціоновані д-вою; арт-хашастри — твори, що висвітлювали філос, соціально-політ. та екон. проблеми держ. діяльності (найвідоміший — Артхашастра Каутільї — радника царя Чандрагупти, 4—3 ст. до н. е.). Значним джерелом І. п. були звичаї, які сприяли гнучкішому пристосуванню І. п. до сусп. потреб.

На розвиток І. п. певний вплив мало англ. колоніальне панування. Внаслідок цього зросло значення суд. прецеденту як джерела права. У сфері дії І. п. законод. акти стали з'являтися лише з 2-ї пол. 19 ст. їх було небагато, і вони лише модифікували окремі інститути цього права.

У період незалежності відбулися істотні зміни в системі джерел І. п. Конституція Республіки Індія 1950 стала гол. джерелом І. п. Протягом 1955—56 було прийнято ряд законів (закон про одруження індусів, закон про спадкові права індусів, акт про неповнолітніх дітей та опіку індусів, закон про усиновлення та утримання індусів), які становлять т. з. індуський кодекс. Нове зак-во залишило суд. прецедент як джерело права. Вищою суд. ланкою інтерпретації І. п. став Верх, суд Індії. І. п. і тепер залишається однією з гол. складових частин індійського права.

Літ.: Крашенинникова Н. А. Индус, право: история и современность. М., 1982; Давид Р., Жоффре-Спинози К. Осн. правовые системы современности. М., 1996.

О. В. Зайчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази