Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow знак-зяб arrow ЗНАТНЕ (ЗНАЧНЕ) ВІЙСЬКОВЕ ТОВАРИСТВО
   

ЗНАТНЕ (ЗНАЧНЕ) ВІЙСЬКОВЕ ТОВАРИСТВО

— заг. назва осіб, які належали до найвищого сусп. стану в Україні-Гетьманщині 17—18 ст., але не мали постійних держ. чи військ, посад і таким чином не входили до військової старшини. 3. (з.) в. т. складалося з кол. реєстрових козаків (старшини), кол. укр. шляхтичів, які в Нац.-визв. війні 1648—54 стали на бік козацтва, та заслужених козаків. У серед. 18 ст. 3. (з.) в. т. поділялося на три соціальні категорії. Першою (найвищою) і найвпливовішою категорією було бунчукове товариство, що перебувало під безпосеред. владою гетьмана. Бунчукові товариші вводилися у цей стан гетьм. універсалами і були першими після полковників. їхнім привілеєм було йти в похід безпосередньо при гетьмані («під гетьманським бунчуком»). У мир. час вони виконували доручення гетьмана, брали участь у посольствах. Другу соціальну категорію 3. (з.) в. т. утворювали військові товариші, які призначалися Генеральною військовою канцелярією — центр, установою адміністрації України-Гетьманщини. Третьою (нижчою) категорією було значкове товариство, що підпорядковувалося полковникові й перебувало під малим полковим прапором — значком. Значкові товариші брали участь у воєн, походах, виконували доручення полкових канцелярій. Віднесення до 3. (з.) в. т. відбувалося за атестатами від полковників і полкових канцелярій згідно з визначеною кількістю (з 1734 кількість значкових товаришів у полках була встановлена від ЗО до 50, всього — 420). У 2-й пол. 18 ст. звання значкових товаришів надавалося полковій і сотенній старшині та виборним козакам як нагорода за військ, службу у разі їх відставки. Хоч градації у 3. (з.) в. т. визначали не військ, чи адміністративний, а соціальний ранг, фактично від них залежало призначення на всі посади; найвищі урядовці набиралися з-поміж перших двох категорій. Зазвичай представники 3. (з.) в. т. виконували окр. доручення (брали участь у розслідуванні злочинів, дбали про поповнення військ, сили під час воєн, загрози). За заслуги вони наділялися землею, маєтками, привілеями; їм дозволялося брати участь у вирішенні держ. справ у складі старшинських рад. 3. (з.) в. т. було також під особливою адм. і судовою юрисдикцією: бунчукових товаришів міг судити тільки гетьман, а у 18 ст. їх, а також військ, товаришів — Ген. військ, суд; значкових — тільки полковник (сотники такого права не мали). Апеляційною установою була Ген. військ, канцелярія. Із створенням шляхет. судів (зем. і підкоморських) 3. (з.) в. т. здобули привілей судитися цими судами.

Упродовж 18 ст. 3. (з.) в. т. поступово перетворилося на замкнуту і спадкову групу, яка в 60-х рр. налічувала від 2100 до 2400 дорослих чоловіків. Маєтки вже повністю переходили у власність 3. (з.) в. т. і козац. старшини. Ордером П. О. Рум'янцева 1768 до значкових товаришів зараховувалися тільки діти представників 3. (з.) в. т. і козац. старшини. 1785 3. (з.) в. т. як стан ліквідовано, а його членів — бунчукових, військових та частину значкових товаришів — було зараховано до рос. дворянства.

Літ.: Окіншевич Л. Значне військ, т-во в Україні-Гетьманщині XVII—XVIII ст. Мюнхен, 1948; Когут 3. Рос. централізм і укр. автономія. Ліквідація Гетьманщини. 1760-1830. К., 1996.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази