Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow корот-кюч arrow КРИМІНАЛІСТИКА
   

КРИМІНАЛІСТИКА

(від лат. -злочинний; той, що стосується злочину) — юрид. наука про спеціальні прийоми, методи і засоби, які застосовуються у крим. судочинстві з метою запобігання злочинам, їх розкриття і розслідування, а також під час розгляду крим. справ. У минулому цим терміном користувалися для найменування всієї сукупності крим.-правових наук. У більш вузькому значенні К. почали вивчати як окр. науку, що виникла в ост. чверті 19 ст. і предметом якої стали техніка, тактика і методика розслідування злочинів. Термін «криміналістика» ввів у наук, обіг австр. учений-криміналіст Г. Гросс. Він вважав К. допоміжною стосовно крим. права наукою і визначив її як «вчення про реальності кримінального права». К. сформувалася у надрах крим.-процес, науки. Використовуючи знання природничих і тех. наук, К. стала своєрідною їх енциклопедією, що використовується для розслідування злочинів.

В історії К. виокремлюють три основні етапи: 1) етап емпірич. розвитку знань (з часу виникнення К. до середини 30-х рр. 20 ст.) — у цей період формуються підстави для визначення предмета К; 2) етап формування поняття предмета К., створення окр. криміналіст, теорій (30-40-і рр.) — сформульоване поняття К. тривалий час слугувало теор. основою існування і дальшого розвитку цієї науки; 3) етап формування заг. теорії К. (серед. 60-х рр. і донині). Ост. етап пов'язаний з плюралізмом поглядів на предмет К. Питання джерел К залишається дискусійним. На думку ряду вчених, осн. масив знань, що становлять науку К, вилучено безпосередньо з досвіду слідчої, суд. та експерт, діяльності. Ін. вчені, в т. ч. українські (В. Г. Гончаренко, В. К. Лисиченко, М. Я. Сегай, В. В. Циркаль), вважають, що криміналіст, знання започатковані з використаних у розслідуванні положень природничих і тех. наук. Практика, безумовно, викликала потребу в розвитку і використанні криміналіст, засобів та методів, проте сама винайти їх без спец, наук не змогла б. Так склався напрям творчого застосування спец. наук у розслідуванні злочинів; у пристосованому вигляді вони стали складовими елементами К. Взаємодія К. із спец, науками дає їй змогу пристосувати методи останніх для розкриття і розслідування злочинів. Разом з тим у використанні спец, наук з метою формування криміналіст, методів обмежень не існує, що свідчить про динаміч. характер К. Згідно із загальновизнаною класифікацією, К. належить до спеціальних юрид. наук, яким не відповідає якась визначена галузь права. Разом з тим вона тісно пов'язана з крим.-правовою і крим.-процесуальною науками, що вивчають злочинність, способи боротьби з нею, стадії і методи розслідування. Юрид. характер К. та її спец, прикладне значення визнані більшістю вчених-криміналістів і процесуалістів. На відміну від фундам. наук, завданням яких є теор. дослідження у певній галузі, К. як прикладна спец, наука вивчає шляхи і способи застосування набутків цих наук у практ. діяльності. К. як наука має свою систему і структуру. Вона складається з чотирьох пов'язаних між собою частин:

1. Теоретичні основи — предмет науки, об'єкти, завдання, методи дослідження.

2. Криміналістична техніка — система теор. положень та розроблюваних на її основі засобів, прийомів і методів, які пристосовані для вилучення, фіксації, дослідження і використання інформації про розслідувану подію.

3. Криміналістична тактика — це система наук, положень і розроблюваних на її основі рекомендацій щодо організації та планування поперед, і суд. слідства; знання про тактичні заходи і прийоми, що застосовуються з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин крим. справи, а також для підготовки і проведення її розслідування.

4. Криміналістична методика — поєднує криміналіст, рекомендації, що грунтуються на її заг. положеннях про розслідування окр. видів (груп) злочинів. Це система «окремих методик», які розкривають особливості розслідування конкр. видів злочинів.

Вироблені К знання мають різні сфери застосування, їх гол. призначення — наук, забезпечення боротьби зі злочинністю, яку ведуть правоохор. органи. Ці знання необхідні також для дальшого розвитку самої науки, поглиблення пізнання її предмета, вдосконалення її структури і змісту. Криміналіст, знання використовуються і для підготовки спеціалістів правоохор. органів у системі заг. та спец. юрид. освіти.

Літ.: Домбровский Р. Г. Предмет криминалистики. Рига, 1973; Гончаренко В. И. Использование данных естеетв. и тех. наук в уголовном судопроизводстве. К.. 1980; Клименко н. И., Кириченко А. А. Криминалистика как наука и учеб. дисциплина. Дп., 1996; Клименко н. и. Криминалистика как наука. К., 1997; Салтевский М. В. Криминалистика. X., 1997.

Н. I. Клименко.

 

Схожі за змістом слова та фрази