Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Я arrow ЯСА ЧИНГІСХАНА
   

ЯСА ЧИНГІСХАНА

(тур. - закон, статут) — перша пам'ятка монг. феодального права. Прийнята на великому курултаї (з'їзді) монг. ханів 1206. Ориг. текст монг. мовою не зберігся. Відома з «Таємної історії монголів» (13 ст.), «Збірника літописів» перс, історика. Рашид-ад-діна (1247—1318), праць араб, істориків Джувейні (1226—1283) та Макрізі (1364—1442), записок араб, мандрівника Ібн-Батути (1302—1377), праць вірм. літописців Вардана і Магакія (13 ст.). Джувейні у своїй «Історії завойовника світу» (1260) повідомив, що Я. Ч. було написано на аркушах, які зберігалися у найближчих родичів Чингісхана. При обранні хана або перед військ, походами її приносили на раду і з нею звіряли ухвалювані рішення. В Я. ч. містила норми звичаєвого права монголів, норми держ., адм., крим. та цив. права, положення про торгівлю, податки, повинності, мисливство, релігію тощо. Яса закріплювала систему феод, кочової ієрархії. Найвищим станом вважалися хани і нойони. Вони становили раду при вел. хані. Згадувався і середній стан — тархани. Вони також володіли знач, привілеями — звільнялися від податків, не ділили здобич з іншими, мали вільний доступ до хана, звільнялися від покарання до 9 разів. Албату (просте населення) відбувало повинності й служби на користь ханів та нойонів, на час війни зараховувалося до війська. Дуже суворими були крим.-прав, санкції Я. Ч.: смертна кара призначалася за непідкорення повелінням хана, порушення військ, дисципліни, крадіжку коня, неправдиві свідчення, неповагу до старших, триразове банкрутство, порушення правил забою призначених для їжі тварин, втручання у сварку двох третього та ін. Звичайним видом смерт. кари було переломлення хребта. Застосовувалися й ін. види покарань: удари палицею, батогом, штрафи. Яса справила вплив на розвиток зак-ва монголів і монг. династій у Китаї — на «Нові закони династії Юань», видані за Хубілай-хана, «Збірник дисциплінарних законів» Буянту-хана (1312), «Загальні закони великої Юаньської династії» імператора Шоди-Бала. Після розпаду Монг. імперії норми Я. Ч. продовжували діяти серед тюркських і монг. кочових племен. У частини монголів і татар вони діяли до прийняття ісламу за хана Узбека (правив у 1312—40), в корінних Монголії) — до прийняття в кін. 16 ст. буддизму, коли було ухвалено відомі монголо-ойратські закони «Їх цааз» («Велике уложення») 1640 і «Халха джирум» (1709).

Літ.: Патканов К. П. История монголов инока Магакии. СПб., 1871; Приселков М. Д. Хан. ярлыки. Пг„ 1916; Ря-зановский В. А. Монг. право (преимущественно обычное). Харбин, 1931; Рязановский В. А. Великая Яса Чингизхана. Харбин, 1933; Владимирцов Б. Я. Обществ, строй монголов. Монг. кочевой феодализм. Ленинград, 1934; Бартольд В. В. Туркестан в эпоху монг. нашествия, т. 1. М., 1963.

Л. М. Маймескулов.