Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow мін-мян arrow МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ
   

МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ

- два чи більше самост. складів точите як результат вчинення особою одного чи кількох суспільно небезпечних діянь. М. з. включає в себе окремі т. з. одиничні злочини. Осн. ознакою одиничного злочину є те. що він охоплюється однією і тією ж статтею Кримінального кодексу України. Одиничні злочини поділяють на прості й ускладнені. У свою чергу, ускладненими одиничними злочинами є: триваючі злочини; продовжувані злочини; складні, або складені злочини. М. з. може становити різноманітні комбінації одиничних злочинів — простих і ускладнених. Поняття одиничних злочинів дає можливість з'ясувати, з яких структур, елементів складається М. з. Це поняття необхідне для того, щоб відрізняти його від окр. видів М. з.: продовжуваного злочину — від повторного, сукупності злочинів — від складних (складених) тощо. Воно має велике значення для правильної кваліфікації злочинів і при призначенні покарання. Простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії або/і бездіяльності (у форм.

складі, напр., порушення таємниці голосування, незаконна торг, діяльність), або має одну дію і один суспільно небезпечний наслідок (у матеріальному складі, напр., крадіжка, вбивство), або складається з однієї дії або бездіяльності та спричиняє два чи більше наслідків (напр., порушення встановлених зак-вом вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило людські жертви, майнову шкоду в особливо великому розмірі або ін. тяжкі наслідки).

Триваючий злочин — це одиничний злочин, який, розпочавшись дією чи бездіяльністю особи, далі здійснюється безперервно впродовж певного проміжку часу (незаконне зберігання вогнеп. нарізної зброї, недонесення про злочин тощо). Цей злочин закінчується внаслідок дій самого злочинця (напр., явка з повинною) або внаслідок ін. причин (приміром, працівники міліції вилучають автомат, який особа незаконно зберігала).

Продовжуваний злочин — це також одиничний злочин, який складається з кількох тотожних злочин, дій, об'єднаних однією метою. Поняття продовжуваного злочину широко використовується у суд. практиці, напр., у справах про розкрадання майна — при кваліфікації крадіжки, яка вчинена в кілька прийомів, тобто крадіжка цілого по частинах. Початком продовжуваного злочину є вчинення першої дії з-поміж тотожних злочин, дій, а закінченням вважається момент вчинення ост. злочинної дії. При відмежуванні триваючого злочину від продовжуваного слід мати на увазі, що перший з них — це безперервне здійснення особою складу злочину, а другий передбачає наявність окр. злочинних діянь, що відокремлені одне від одного в часі.

Складний, або складений, злочин є об'єднанням двох чи більше злочин, діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх окремо (ізольовано), містить ознаки самост. складу злочину, але котрі, виходячи з їх органіч. єдності, утворюють єдиний, одиничний злочин, що охоплюється ознаками однієї статті КК України. Напр., втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, поєднана з насильством (ч. 2 ст. 183 КК); злісне хуліганство, пов'язане з опором представникові влади чи представникові громадськості (ч. 2 ст. 206). М. з. виступає у 3 осн. формах: як сукупність злочинів; як повторність злочинів; як рецидив злочинів. Відповідно до ст. 42 КК сукупність злочинів має місце там, де особою було вчинено два чи більше злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини КК України, за жоден з яких особу не було засуджено. В теорії крим. права сукупність злочинів поділяють на два види: ідеальну і реальну. Ідеальна сукупність має місце там, де однією дією особи вчинено два чи більше злочинів, передбачених різними статтями крим. закону. Напр., вчинення умисного вбивства шляхом підпалу будинку, де перебував потерпілий. Реальна сукупність має місце там, де винний послідовно вчиняє кілька злочин, дій, кожна з яких є самост. злочином (напр., вчиняється грабіж і зґвалтування). Друга форма М. з. — повторність злочинів — має місце там, де особа вчинила два чи більше злочинів, незалежно від того, чи було її засуджено за перший з них. Отже, існує два види повторності: повторність злочинів, пов'язана із засудженням винного за раніше вчинений злочин (її називають рецидивом); повторність злочинів, яка не пов'язана із засудженням винного за раніше вчинений ним злочин (т. з. фактична повторність злочинів). У свою чергу, останню поділяють на види: повторність тотожних злочинів, повторність однорід. злочинів і повторність різнорід. злочинів. Такий поділ випливає із закону, аналізу тих його норм, де повторність виступає як кваліфікуюча ознака складу злочину чи обтяжуюча обставина, що враховується при призначенні покарання. Повторність тотож. злочинів має місце там, де вчинені особою злочини містять ознаки одного і того ж складу злочину. Напр., особа вчиняє дві крадіжки індивід, (приватного) майна (ч. 2 ст. 140 КК) чи послідовно дає два хабарі (ч. 2 ст. 170 КК). Повторність однорід. злочинів має місце там, де злочини, що її утворюють, посягають на тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені всі або умисно, або з необережності (напр.. вчинення крадіжки майна після вчинення особою шахрайства). Повторність різнорід. злочинів означає вчинення особою двох чи більше злочинів, які не збігаються і не схожі за їх безпосеред. об'єктами або формами вини. Напр., особа вчинила необережне вбивство, а потім — хуліганство. Вчинення двох тотож. злочинів завжди є чистою повторністю, яка передбачена однією нормою КК і кваліфікується за однією статтею. Водночас вчинення двох однорідних або різнорід. злочинів підлягає кваліфікації за двома чи більше статтями КК, оскільки кожний з наведених злочинів підпадає під ознаки самост. статті КК. У цьому контексті така повторність утворює реальну сукупність злочинів. Повторність тотож. злочинів законодавець описує по-різному. Іноді він визначає їх як неодноразовість, систематичність або як вчинення злочину у вигляді промислу. Це — види повторності тотож. злочинів. Неодноразовість злочинів має місце там, де особою вчинено два чи більше тотожних злочин, діянь, за які вона ше не була засуджена. Неодноразовість вчинення злочину передбачена, напр., ч. 2 ст. 1552 КК. Таким чином, неодноразовість — це те ж саме, що й повторність тотож. злочинів. У зв'язку з цим в юрид. л-рі зроблено обгрунтований висновок про те, що з погляду законод. техніки застосування у законі одного й того ж поняття за допомогою різних термінів не має під собою жодних наук, підстав. Під систематичністю злочинів розуміють вчинення злочину тричі і більше разів. Систематичність як вид повторності вказана, напр., у ч. 2 ст. 160 КК.

Вчинення злочину у вигляді промислу — це така системат. злочинна діяльність, яка є для винного основним чи дод. джерелом існування або засобом системат. збагачення. Напр., промисел як кваліфікуюча ознака злочину передбачений ч. З ст. 229 КК. Третя форма М. з. — рецидив злочинів — має місце там, де особа вчиняє новий злочин за наявності непогашеної або незнятої судимості за раніше вчинений нею злочин. Його називають легальним рецидивом. У чинному зак-ві поняття рецидиву пов'язується саме з ним. Лет. рецидив є найнебезпечнішим видом М. з. Є різні класифікації видів рецидиву. Залежно від характеру злочинів, які входять до рецидиву, останній може бути загальним і спеціальним. Загальним називають рецидив, до якого входять різнорідні злочини. Напр., особа має судимість за підробку док-тів і під час цієї судимості вчиняє умисне тяжке тілесне ушкодження. Спеціальним називають рецидив, до якого входять тотожні або однорідні злочини. Напр., особа, що була засуджена за хуліганство, під час цієї судимості знову вчиняє хуліганство. Виходячи із кількості судимостей, рецидив поділяють на простий і складний (багаторазовий). Простий рецидив констатується у випадках, коли особа має дві судимості, а складний (багаторазовий) рецидив - коли особа має три і більше судимостей. За ступенем сусп. небезпечності рецидив поділяють на пенітенціарний та особливо небезпечний. Пенітенціар. рецидив має місце там, де особа, яка раніше засуджувалася до позбавлення волі, знову вчинила злочин, за який засуджується до позбавлення волі. Особливо небезпечний рецидив — це вчинення нового умисного злочину особою, що раніше визнана за вироком суду особливо небезпечним рецидивістом на підставах, зазначених у ст. 26 КК. Значення М. з. потягає у тому, що вона а) впливає на кваліфікацію злочинів (залежно від форми множинності визначається кваліфікація злочин, діянь за відповідними статтями КК України); б) враховується при призначенні покарання; в) впливає на вирішення питання про звільнення від крим. відповідальності і покарання.

А. А. Музика.

 

Схожі за змістом слова та фрази