Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow страш-сюр arrow СУД ЦЕРКОВНИЙ
   

СУД ЦЕРКОВНИЙ

- орган вирішення справ, що належать до юрисдикції церкви, та відповідна процес, діяльність. С. ц. є важливим елементом церк. організації, а також суд. систем держав, де визнано обов'язкову силу реліг.-прав. норм {канонів) християнства, ісламу, іудаїзму, індуїзму тощо. Значення С. ц. історично змінювалося залежно від місця та ролі церкви в сусп-ві й д-ві. В країнах романо-герм. правової сім'ї спостерігається тривале співіснування церк. і світських судів, а також поміт. вплив каноніч. процесу на організацію світських судів і принципи судочинства. Зокрема, з практики С. ц. до цив. і крим. процесу було запозичено: письм. форму провадження справи; присягу; представництво сторін на процесі; відповідальність судді за справедливість рішення. Вагому роль С. ц. (шаріатський суд) відіграє у сучас. мусульм. країнах.

У вітчизн. історії д-ви і права С. ц. набув поширення після запровадження християнства в Київській Русі. Прав, основою його функціонування стали Статут князя Володимира Святославича про десятину, суди і людей церковних, Статут князя Ярослава Мудрого про церк. суди та ін. акти князів, влади. До компетенції С. ц. було включено розгляд правопорушень проти віри і церкви, шлюбно-сімейні та деякі спадкові справи, а також справи про вбивство одного члена родини іншим, зґвалтування, штучне переривання вагітності, подружню зраду і статеві збочення; наклеп на жінку, неправдиве звинувачення в єресі та ін. «Люди церковні», до яких належали духівництво, чернецтво та особи, пов'язані з церквою (родина священика, допоміжний церк. персонал, залежні від церкви селяни, вдови, хворі, які лікувалися у церк. лікарнях, жебраки, ченці-розстриги та ін.), підлягали юрисдикції С. ц. в більшості крим. та цив. справ. Крім духовного С. ц., у правознавстві розрізняється доменіальний С. ц., де церква як феодал-землевласник здійснювала своє право вотчинної юстиції (див. також Доменіальний суд). З 18 ст. коло справ, що підлягали С. ц., значно звузилося. За Духовним регламентом 1721 і резолюціями Петра І в компетенції С. ц. зі сфери шлюбно-сімейного права залишалися тільки справи про розлучення та визнання шлюбу недійсним, а зі сфери крим. права — справи про замах на самогубство, ненадання необхід. допомоги особі в небезпеці, примушування батьками дітей до шлюбу чи постригу в ченці. Підлягали подвійному (церковному, а також світському) розгляду крим. справи про єресі, розкольництво та злочини проти шлюбу. Крім того, духівництво підлягало С. ц. за порушення службових обов'язків та образу мирян.

Компетенція сучасного С. ц. визначається чинними церк. канонами. У більшості держав, у т. ч. в Україні, рішення С. ц. правових наслідків не мають.

Літ.: Лотоцький О. Укр. джерела церк. права. Варшава, 1931; Падох Я. Суди і суд. процес Старої України. ЗНТШ (Н.-Й.-Париж-Сідней-Торонто-Л.), 1990, т. 209; Цыпин В. А. Церк. право. М., 1996; Поспішіл В. Д. Східне Катол. Церк. право. Л., 1997; Бер-ман Г. Дж. Зап. традиция права: эпоха формирования. М., 1998; Тихонравов Ю. В. Судеб, религиеведение. М., 1998.

О. М. Волощенко, I. Б. Усенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази