Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow рево-рек arrow РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ
   

РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ

— козаки сформованого в 70-х рр. 16 ст. польс.-шляхетським урядом війська для боротьби проти нар. рухів на Сх. Україні і охорони її пд. кордонів. Виступи нар. мас України проти феод.-кріпосницького і нац.-реліг. гніту, що особливо посилився після Люблінської унії 1569, часто набували форми покозачення. Занепокоєні цим правлячі кола Речі Посполитої спробували розколоти козацтво, взявши на держ. службу певну частину заможних козаків, а також вихідців з міщан та дрібної укр. шляхти, і використати таке військо в своїх інтересах. У 1572 король Сигізмунд 11 Август наказав сформувати з низових козаків загін чисельністю 300 чол. Прийняті на держ. службу вписувалися в реєстр (список), звідки і дістали назву. Офіційно козаками визнавалися лише Р. к. (див. також Нереєстрові козаки). В 1578 король Стефан Баторій збільшив реєстр до 600 чол. Р. к. звільнялися від юрисдикції феодалів або відповідних установ (напр., міськ. магістратів), від податків і повинностей, крім обов'язкової військ. служби на власний кошт, здобували право судитися в своїх судах, право власності на землю, право займатися різними промислами і торгівлею, одержували грошову платню з держ. скарбниці. Р. к. дістали привілей на володіння містечком Трахтемировом (тепер село Канівського р-ну Черкас. обл.), Трахтемирівським монастирем і землями від Трахтемирова до Чигирина. Р. к. користувалися певним самоврядуванням. Старший реєстрового війська, пізніше гетьман, та ін. козац. старшина обирались на козацькій раді. Старшина, що походила переважно з дрібної укр. шляхти, і багаті рядові козаки володіли хуторами, промислами, водяними млинами, корчмами. Заможні Р. к. експлуатували працю наймитів, підсусідків тощо. Під час воєн польс. уряд закликав до вступу в Р. к. всіх бажаючих, у т. ч. кріпаків, коли ж потреба в таких козаках минала, уряд переважну більшість їх виключав з реєстру і примушував повертатися до поміщиків. Ці т. з. виписні козаки становили масу невдоволених, які домагалися повернення в реєстр. Утиски з боку феодалів і нац.-реліг. гніт зумовили те, що основна маса Р. к. під час нар. повстань (під керівництвом К. Косинського, С. Наливайка, М. Жмайла, Т. Федоровича, Павлюка, Я. Острянина, Д. Гуні), визвольної війни українського народу 1648—54 переходила на бік народу. Чисельність Р. к., незважаючи на опір польс. уряду, поступово зростала. За Куруківською угодою 1625 реєстр було розширено до 6 тис. і поділено на 6 полків, за Переяславською угодою 1630 — збільшено до 8 тис, а після поразки повстання 1637— 38 під проводом Павлюка, Я. Острянина — знову зменшено до 6 тис, за Зборівським договором 1649 реєстр офіційно розширено до 40 тис, за Білоцерківським договором 1651 — зменшено до 20 тис. Під час нар.-визвольної війни 1648—54 замість реєстрів почали складати компути. Назву "реєстрові козаки" замінено терміном городові козаки, а з 1735 — виборні козаки. Р. к. зробили великий внесок у боротьбу укр. народу проти тур.-тат. агресії.

Літ.: Історія Української PCP, т. 1. кн. 2; т. 2, кн. 1. К. 1977—78; Голобуцкий В. А. Запорожское казачество. К., 1957.

В. О. Голобуцький.

 

Схожі за змістом слова та фрази