Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow камб-кант arrow КАНТАТА
   

КАНТАТА

(італ. cantata, від лат. canto — співаю) — 1) Великий вокально-інструментальний твір для солістів, хору й оркестру. В 1-й пол. 17 ст. в Італії виникла світська К., на поч. 18 ст. у Німеччині сформувалася духовна К. Твори типу К. зустрічаються в творчості укр. та рос. композиторів 18 ст. А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортнянського, П. Скокова. К. писали П. Чайковський, С. Танєєв, С. Рахманінов, М. Лисенко ("Б'ють пороги" та ін.), К. Стеценко ("Шевченкові"), П. Сокальський та ін. Значне місце вона посідає в радянській музиці — твори С. Прокоф'єва ("Олександр Невський"), Л. Ревуцького ("Хустина"), Б. Лятошинського ("Урочиста кантата"), Г. Жуковського ("Слався, Вітчизно моя"), К.-симфонії Ю. Шапоріна ("На полі Куликовому"), С. Людкевича ("Кавказ"), А.Штогаренка("Україна моя"). Авторами К. є К. Домінчен, Л. Дичко та ін. 2) Один із видів ліричної поезії, урочистий вірш, написаний з нагоди якої небудь радісної події чи присвячений її учаснику. Часто К. є літ. текстом для муз. твору.

Літ.: Ширинян Р. Оратория и кантата. М., 1960; Терещенко А. К. Українська радянська кантата і ораторія (1945-1974). К.. 1975.

А. К. Терещенко.