Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow плат-пон arrow ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕРЖАВА
   

ПОЛІЦЕЙСЬКА ДЕРЖАВА

(грец.— державний устрій) — держава, політ, режим якої характеризується репресивними методами управління, детальною регламентацією життя гр-н, контролем і наглядом, поліц. примусом у найбільш жорсткій формі. Такий режим не допускає самовизначення індивіда і сусп. груп, опозиц. рухів, грунтується на всеохоплюючій і всепоглинаючій опіці д-ви над особою і сусп-вом. Практика П. д., досить поширена в абсолютних монархіях 17—18 ст., знайшла своє теор. обгрунтування в ідеології освіченого абсолютизму, прихильники якого, керуючись методол. принципом евдемонізму, оголосили добробут індивіда і сусп-ва вищою та єдиною метою д-ви. Для її досягнення д-ва наділялася необмеженими повноваженнями. Заради сусп. благополуччя визнавалося можливим і необхідним порушення індивід, прав. Саме ж заг. благо визначалося відповідно до суб'єктив. поглядів носія владних повноважень. Евдемонізм, що запозичив від античності повагу до заг. блага, виправдовував абсолютизм, вважаючи його засобом досягнення суспільного благополуччя.

Теор. думка будувала систему держ. опіки спочатку на теократичній, а потім на рац. основі. Теокр. обгрунтування держ. опіки виходило з уявлення про опіку як про обов'язок держави перед Богом, її безумовне право, владну функцію, за виконання якої правителі підзвітні тільки Богові. Таку теорію розробляли в 17 і 18 ст. у Німеччині В. Л. Зекендорф і Г. Ф. Більфінгер. Рац. обгрунтування державної опіки пов'язувалося з теорією природ, права і сусп. договору (Т. Гоббс) або ж будувалося на поєднанні деяких рац. принципів з емпірично даною держ. владою (Г. В. Лейбніц, X. Вольф, І. Г. Г. Юсті). На думку Т. Гоббса, д-ва, що виникла договір, шляхом, є виразником сусп. волі всіх. Заради досягнення миру і захисту людини від людини вона має одержати повну владу над індивідом. Д-ва керує усіма сторонами життя людини і спрямовує кожного до мети, визначеної владою. Згідно з «практичною філософією» X. Вольфа для досягнення спільного добробуту і щастя необхідним є застосування природ, законів співжиття, які встановлюються розумом і вимагають прагнути до досконалості. Знання природ, законів марно чекати від темних мас народу, а тому освічений монарх повинен насаджувати природне право всією повнотою своєї влади. Його опіка має бути тотальною, скрупульозною і жорсткою. Необхідно робити все для народу, але без участі народу. Могут, правитель мусить вести до щастя слухняний народ. Народу залишається лише бути впевненим, що його поведуть найкоротшим шляхом. Термін «поліцейська держава» згодом став синонімом пригноблення особи і сусп-ва. У 20 ст. осн. сутнісні ознаки П. д. знайшли втілення у тоталітарних політ, системах і режимах.

Літ.: Андриевский И. Е. Полиц. право, т. 1. СПб., 1871; Мишель А. Идея гос-ва. Крит, очерк истории социальных и полит, теорий во Франции со времени революции. СПб., 1909; Спекторский Е. В. Гос-во. Пг., 1918; Політологія. Л., 1994.

В. I. Тимошенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази