Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прото-псі arrow ПСИХОЛОГІЗМ
   

ПСИХОЛОГІЗМ

у соціології — підхід до вивчення соціальних явищ і процесів, при якому дослідника цікавлять насамперед психічні взаємодії, які відбуваються в соціальній групі; один з провідних методологічних принципів буржуазної соціології. Як теорія і метод соціологічного дослідження П. виявляється в перебільшенні ролі психологічних причин поведінки людей, що розглядаються поза зв'язком з конкретно-істор. системою суспільних відносин. Бурж. соціології кін. 19 — поч. 20 ст. ("класичний П.") було властиве намагання пояснити життя суспільства за допомогою понять індивідуальної психології (інстинкти, наслідування, прагнення). В центрі уваги сучас. бурж. соціології перебувають соціально-психологічні закономірності групової взаємодії та групової свідомості, що їх тлумачать ізольовано від матеріального життя суспільства. З позицій П. суспільство становить ідейно-психологічну спільність, сукупність ставлень, впливів і комунікацій у сфері свідомості "колективний психічний суб'єкт". Предмети соціології й соціальної психології по суті не розчленовуються. Картина соціальної дійсності створюється лише на основі фактів свідомості, а "специфічно соціальними" вважаються настрої і почуття людей як продукт міжособового спілкування. На сучас. етапі П. є своєрідною методологічною настановою, властивою майже всім напрямам сучас. бурж. соціології, насамперед "соціальної дії" теорії (Т. Парсонс), "символічному інтеракціонізму" (Дж. Морено), феноменологічній соціології (X. Беккер, Е. Гофман). П. широко використовується для обгрунтування реформістських доктрин, зокрема "людських відносин теорії", що мають на меті "вдосконалити" бурж. суспільство за допомогою психологічних засобів. Разом з цим П. притаманний і соціологам, що виступають у ролі соціальних критиків (Д. Рісмену та ін.). Марксистська соціологія, даючи всебічний аналіз діяльності людей, виходить з визнання провідної і визначальної ролі об'єктивних матеріальних відносин у функціонуванні й розвитку суспільства, розкриває діалектичний взаємозв'язок істор. необхідності і свідомої діяльності людей, активну роль суб'єктивного фактора в житті суспільства. Критикуючи П., вона разом з тим вимагає конкретно досліджувати процеси сусп. психології і сусп. життя в діалектичному зв'язку з об'єктивною логікою соціально-історичного розвитку.

В. О. Тихонович.