Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow агі-ад arrow АГНОСТИЦИЗМ
   

АГНОСТИЦИЗМ

(від грец.-непізнаванний) - філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності. Термін "агностицизм" уперше 1869 ввів англ. природодослідник Т.-Г. Гекслі, проте сама тенденція вважати, що можливості пізнання обмежені, виявилася ще в античній філософії (скептицизм, софісти, Протагор). Найпослідовніше А. відобразився в системах Д. Юма та І. Канта. Різновидом А. є ієрогліфів теорія. На поч. 20 ст. В. І. Ленін піддав критиці А. махізму та емпіріокритицизму. А. значно поширився в сучас. бурж. філософії,зокрема в позитивізмі, неопозитивізмі, нео-кантіанстві тощо. Гносеологічною основою А. є абсолютизація відносності та істор. зумовленості людського пізнання на кожному окремому етапі його розвитку. Соціальні причини А. криються в намаганні примирити науку і релігію, в чому заінтересовані консервативні класи антагоністичного суспільства. Марксистсько-ленінська філософія, ввівши в пізнання теорію критерій практики, дала надійний засіб для подолання А. Цілеспрямоване перетворення людиною дійсності доводить істинність її знання.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 3. Маркс К. Тези про Фейєрбаха; т. 21. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії; Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм. Повне зібрання творів, т. 18.

М. Б. Вільницький.