Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow шля-ште arrow ШОПЕН
   

ШОПЕН

(Chopin) Фридерик Францішек (1.ІІІ, за ін. даними — 22.ІІ 1810, Желязова Воля, поблизу Варшави — 17.Х 1849, Париж; серце Щ., за його заповітом, було перевезено у Варшаву і замуровано в одній з колон костьолу св. Хреста) — польс. композитор і піаніст. Гри на фортепіано навчався з 1816 у чес. піаніста і композитора В. Живного у Варшаві. Всебічну муз. освіту здобув у Гол. школі музики (1826—29) під керівництвом Ю. Ельснера. З 1831 оселився в Парижі, де здобув європ. славу як композитор, піаніст і педагог. Творчість Ш. пройнята духом польс. народної пісні, вона становить епоху в світовій музиці. Багата мелодика композитора ввібрала елементи нар. музики ін. слов'ян. народів, зокрема українського. Яскраві, глибоко емоційні образи — від найніжнішого ліризму до патетичних злетів — надають їй рис пристрасного романтизму. Композитор багато творів (зокрема, паризького періоду) присвятив героїчному минулому свого народу, його нац.-визвольній боротьбі. Ш. створив новий стиль фортепіанного письма і виконання, новий жанр фп. балади; докорінно переосмислив ін. жанри (концертний етюд, мазурка, прелюд, ноктюрн, соната тощо). Твори: 2 концерти для фортепіано з оркестром (1829, 1830), 4 п'єси для фортепіано з оркестром (1827—32), фп. тріо (1829), соната (1846) і 2 п'єси (1829, 1832) для віолончелі і фортепіано, 3 сонати для фортепіано (1828, 1839, 1844), фантазія і концертне алегро (обидва — 1841), 4 балади, 4 скерцо, 4 експромти, 16 полонезів, 58 мазурок, 17 вальсів, 21 ноктюрн, 24 прелюди, 27 етюдів, баркарола, колискова, рондо, варіації, пісні. Муз. спадщина ПІ. мала великий вплив на творчість сучас. йому і наступних поколінь композиторів. З 1927 у Варшаві проводиться Міжнар. конкурс піаністів ім. Шопена, з 1950 функціонує Товариство ім. Шопена — міжнародний центр шопенознавства.

Тв.: Рос. перекл.— Письма, т. 1-2. М., 1976—80.

Літ.: Поляков А. Фредерік Шопен. К., 1949; Соловцов А. Фридерик Шо пен. М., 1960; Бзлза И. Шопен. М., 1968; гіиколаев В. Шопен-педагог. М., 1980.

А. Й. Кос-Анатольський.

шопен - leksika.com.ua