Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow аку-асо arrow АПЕЛЯЦІЯ
   

АПЕЛЯЦІЯ

(лат. арреllаtiо - звернення) -одна з форм оскарження суд. рішень у цив. і крим. справах до суду вищої (апеляційної) інстанції, що має право переглядати справу. Як гарантія законності та обгрунтованості суд. рішень закріплена у законодавстві переважної більшості країн (Великобританія, СІЛА, Франція, Італія, Австрія та ін.). Інститут апеляційного провадження здавна відомий і в Україні. Зокрема, він докладно врегульований у «Правах, за якими судиться малоросійський народ» (1743), де А. визначалася як «правильне відкликання і перенесення з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді». Як сторонам у цив. процесі, так і підсудному та потерпілому у крим. процесі належало право подати апеляцію на тій підставі, що суд. рішення не відповідало праву і справедливості. «Права...» визначали підстави, строки й порядок подання А., порядок її розгляду та вирішення. Якщо учасник процесу, не-вдоволений суд. рішенням, заявляв про свою незгоду з ним та про причини незгоди відразу після його оголошення, то виконання рішення не допускалося. Було встановлено строки подання А.: до 15 днів — на рішення сотенного суду до полкового; до 6 тижнів — на рішення полкового суду до Генерального суду і до Генеральної військової канцелярії; до 7 днів (а за наявності поважних причин і більше) — на рішення Ген. суду до Генеральної військової канцелярії. Перешкоджання з боку судців у поданні обгрунтованої А. до вищого суду або передчасне виконання рішення (тобто, до перегляду справи вищим судом) тягло скасування рішення, а особі, яка постраждала від нього, судді сплачували штраф і відшкодовували завдану їй шкоду. Якщо вищий суд, розглянувши А., встановлював, що нижчим судом було винесено неправильний вирок, за яким підсудного засуджено до жорстокої або смертної кари, то судді підлягали такому ж покаранню. Разом з тим жорстоко каралось і подання учасниками процесу необгрунтованих А., особливо поєднаних з обвинуваченням судців у винесенні вироку з мотивів користолюбства чи злоби. «Права...» передбачали перелік обставин, за яких подання А. не допускалось (зокрема, якщо апе-лянт-підсудний добровільно зізнався у суді у вчиненні злочину), зазначалися безперечні підстави для скасування суд. рішення. За Статутом цив. судочинства Рос. імперії (1864), що діяв в Україні до 1918, сторонам цив. процесу надавалося право подати мотивовану А. на рішення окружних судів (без участі присяжних) до суд. палат, а на рішення мирових судів — до з'їзду мирових суддів. Право на А. мали також підсудний, приватний обвинувач, прокурор, цив. позивач і цив. відповідач, в окр. випадках — поліція. Постановою Нар. Секретаріату України «Про введення народного суду» (4.1 1918) та декретом РНК УСРР «Про суд» (14.11 1919) у зв'язку з ліквідацією старої суд. системи і введенням нар. суду А. було скасовано як таку, що нібито послаблювала діяльність суду першої інстанції, ускладнювала і затягувала процес, і введено касацію, яка не дозволяла судові другої інстанції повторно переглядати цив. чи крим. справу.

Конституція України 1996 передбачає апеляц. оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст. 129). В А. учасника цив. чи крим. процесу має бути зазначено: якому суду і від кого вона подасться, місце проживання апелянта; предмет скарги; мотиви, що спростовують законність та обгрунтованість суд. рішення (вироку); вимоги апелянта, його підпис і дата скарги. Подання А. зупиняє виконання суд. рішення (вироку) до розгляду справи відповідним апеляційним судом. А. розглядається за правилами апеляц. провадження.

Вид.: Права, за якими судиться малорос, народ. К., 1997. Літ.: Духовской М. В. Рус. угол, процесе. М., 1902; Суд. системы зап. гос-в. М., 1991. В. П. Шибіко.

 

Схожі за змістом слова та фрази