Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow І arrow ІНДУКЦІЯ
   

ІНДУКЦІЯ

(лат. — виведення) — 1) У логіці форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. Це метод пізнання та обгрунтування припущень чи гіпотез, один з різновидів емпір. узагальнення і доведення фактів. Важливе місце індукт. умовиводи посідають у суд.-слідчій діяльності. З їх допомогою формулюються узагальнюючі висновки, що стосуються люд. взаємин, мотивів і цілей протиправних дій, способів та засобів вчинення злочинів, типових реакцій підозрюваних на дії слідчих органів, методів проведення слідчих експериментів та використання ін. результатів у суд. процесі як доказів. Розрізняють кілька видів І.: повну, неповну, математичну. Змістом повної І. є дослідження кожного елемента певного класу, коли на підставі того, що кожен з них має характерну властивість, доходять висновку, що всі вони мають таку саму властивість, тоб то отримують твердження не про окр. елементи, а про весь клас їх. На противагу повній І. при неповній І. беруть тільки частину елементів великого (або навіть нескінченного) класу і з того, що кожний з елементів має певну властивість, доходять висновку, що всі елементи цього класу мають одну й ту саму властивість. Лише повна І. завжди дає істинний висновок на підставі істинних тверджень. Неповна І. може мати за результат як істинні, так і помилкові висновки. У логіці для дослідження та використання індукт. умовиводів утворено спец, розділ — індуктивну логіку.

2) У математиці І. — один з видів матем. доведень і визначень.

М. С. Бургін.

 

Схожі за змістом слова та фрази